Мажитов Ніяз Абдулхакович

Ніяз Абдулхакович Мажитов
Нияз Абдулхаҡ улы Мәжитов
Народився	20 серпня 1933(1933-08-20) Тугай, Гафурійський район, Башкирська АРСР, РРФСР, СРСР
Помер	11 жовтня 2015(2015-10-11) (82 роки) Уфа, Башкортостан, Росія
Країна	СРСР →  Росія
Національність	башкир
Діяльність	науковець, археолог, історик, викладач університету
Alma mater	Пермський державний університет (1956)
Галузь	археологія, історія
Заклад	Башкирський державний університет
Вчене звання	професор (1990), Заслужений діяч науки РБ (1992), академік АН РБ (2006),
Науковий ступінь	доктор історичних наук (1989)
Аспіранти, докторанти	Anatoly Pshenichnyuk^d
Нагороди	Орден Салавата Юлаєва (2013)

Нія́з Абдулха́кович Мажи́тов (башк. Нияз Абдулхаҡ улы Мәжитов; нар. 20 серпня 1933, Тугай — пом. 11 жовтня 2015, Уфа) — радянський, російський і башкирський археолог, доктор історичних наук, професор, академік Академії наук Республіки Башкортостан, Заслужений діяч науки РБ. Кавалер Ордена Салавата Юлаєва.[1]

Біографія

Народився 20 серпня 1933 року в селі Тугай тодішнього Красноусольського району БАРСР (нині Гафурійського району Республіки Башкортостан). Батько — сільський учитель, мати — селянка. Навчався у Башкирській республіканській школі-інтернаті (нині Республіканська гімназія-інтернат №1 ім. Рамі Гаріпова).

1956 року закінчив Пермський державний університет. 1963 року захистив кандидатську, а в 1988 — докторську дисертацію зі спеціальності «Археологія».

Із 1956 року працював в Інституті історії, мови і літератури Башкирської філії АН СРСР спочатку молодшим, із 1964 — старшим науковим співробітником, а з 1968 — завідувачем сектору археології та етнографії. З 1978 працював у БДУ, де у 1991-2000 роках завідував кафедрою археології, стародавньої та середньовічної історії. З 1979 — доцент, з 1989 — доктор історичних наук, з 1990 — професор. З 2006 року — віце-президент Академії наук РБ та одночасно академік-секретар її Відділення соціальних і гуманітарних наук, з 2011 — заступник директора з наукової роботи Республіканського історико-культурного музею-заповідника «Стародавня Уфа».

Наукова діяльність присвячена вивченню археологічних культур і пам'яток залізної доби та середньовіччя Південного Уралу, опрацюванню питань етногенезу башкирів. Він досліджував розвиток етнічних процесів на території Башкортостану у той період і виявив спадкоємний зв'язок башкирів зі стародавнім і середньовічним населенням краю (бахмутинська, турбаслінська і кушнаренковська археологічні культури).

Як археолог відкрив і обстежував масові археологічні пам'ятки середньовіччя Південного Уралу. Вніс вклад у розробку класифікації та періодизації пам'яток залізного доби Урало-Поволжя, етнокультурної та соціально-економічної історії народів степової Євразії, включаючи і башкирів. Був учасником археологічних експедицій з 1957 по 2006 рік як науковий співробітник і начальник загону. Основні досліджені в експедиціях пам'ятки: Бірський могильник (Бірський район), Турбаслинські кургани (Уфа), городище Уфа-II (Уфа), причому у випадку з останньою був ініціатором і організатором її дослідження (як гадають, городище Уфа-II було середньовічним містом Башкорт, відомим за писемними джерелами IV-XVI століть).

Громадсько-політична діяльність

На 1-му Світовому курултаї башкирів (червень 1995) обраний Головою його виконкому. Був головою Світового курултаю башкирів до 2002 року, головою ради Асамблеї народів Башкортостану з 2000 до 2009, членом Громадської ради при Президентові Республіки Башкортостан (2003-2005).

Основні праці

Автор понад 400 наукових праць, близько 300 наукових публікацій, у тому числі 12 монографій. Основні праці такі:

• Бахмутинская культура. Этническая история населения Северной Башкирии середины І тысячелетия нашей эры. М., 1968;
• Тайны древнего Урала. Уфа, 1973;
• Южный Урал в VII—XIV вв. М., 1977;
• Курганы Южного Урала в VIII—XII вв. М., 1981.
• Южный Урал в VII—XIV вв. М.: Наука, 1977.
• Курганы Южного Урала в VIII—XII вв. М.: Наука, 1981.
• Археология СССР. Степи Евразии в эпоху средневековья. М.: Наука, 1981 (соавтор).
• История Башкортостана с древнейших времен до XVI в. Уфа, Китап, 1994. (в соавторстве с А. Н. Султановой)
• История Башкортостана. Древность. Средневековье. Уфа, 2010 (соавт.)

Примітки

1. Академик Мажитов стал кавалером ордена Салавата Юлаева | новости башинформ.рф. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 3 квітня 2016.

Джерела

• Народы Башкортостана / гл. ред. Ф. Г. Хисамитдинова. — Уфа : Башкирская энциклопедия, 2014. — 528 с. — ISBN 978-5-88185-085-2.
• Башкортостан: Краткая энциклопедия. Уфа: Башкирская энциклопедия, 1996.
• Кулбахтин Н. М., Кульшарипов М. М., Янгузин Р. З. Неутомимый учёный и общественный деятель (к 70-летию профессора, член-корр. АН РБ Н. А. Мажитова) // Народы Южного Урала и их соседи в древности и средневековье. Уфа: БашГУ, 2004.