Ліхно Леонід Павлович

Ліхно Леонід Павлович
Народився	20 травня 1941(1941-05-20)  Харків, Українська РСР, СРСР
Помер	27 грудня 2002(2002-12-27) (61 рік)  Полтава, Україна
Поховання	Міське кладовище № 2
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	волейболіст
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Нагороди	Майстер спорту СРСР Заслужений тренер України

Леонід Павлович Ліхно́ (20 травня 1941, Харків — 27 грудня 2002, Полтава, похований у Харкові) — український радянський волейболіст (зв'язковий), український тренер. Майстер спорту СРСР (1967). Заслужений тренер України (1978).

Життєпис

У 1972 році закінчив Харківський державний університет ім. О. М. Горького (нині Харківський національний університет імені Василя Каразіна).

Виступав за харківські команди «Буревісник» (1965, 1967–69), «ДБК» (1966, 1969–73 — капітан), «Локомотив» (1973–75 — капітан, граючий тренер, головний тренер від 1975 (з перер­вою). Тренери — Володимир Пономаренко, Василь Ти­тар.

Головний тренер команди чемпіонів світу серед залізничників на базі команди «Локомотив» (1975, 1979, 1983, Харків), молодіжних (1978–1980), 2-ї (1980–84) збірних команд СРСР, чоловічих збірних команд України (1980–84, 1996—2002), Сирії (1986–89). Під його керівництвом «Локомотив» знову ви­йшов до вищої ліги чемпіонатів СРСР, чоловіча збірна України стала фіналісткою чемпіонатів Європи (1997) та світу (1998).

Серед вихованців[1] — майстри спорту Сергій Абрамов[2], С. Орда, Микола Падалка, Сергій Федоров, Петро Чухраєв.

Помер 27 грудня 2002 року в м. Полтаві, похований у Харкові.

Досягнення

• 1 ! чемпіон Європи (1979, з молодіжною збірною СРСР).
• 1 ! чемпіон України (1976, 1977, 1981, 1994, 1996, 2001–02), літньої Спартакіади України (1979), усі з «Локомотивом».
• Володар Кубка УРСР (1972–73, з ДБК), Кубків України (2001, 2002, з «Локомотивом»).
• Срібний призер Кубків України (1992–93, 1999—2000, 2000–01, з «Локомотивом»).
• Бронзовий призер
  • Кубка СРСР (1973)
  • чемпіонату СРСР (1978, з «Локомотивом»)
  • Спартакіади народів СРСР (1983, зі збірною УРСР).

Вшанування

• Турнір пам'яті Леоніда Ліхна[3]

Примітки

1. Романова, Щур О, с. .
2. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 вересня 2021. Процитовано 14 вересня 2021.
3. Харків'ни не виграли турнір пам'яти Л. Ліхна [Архівовано 14 вересня 2021 у Wayback Machine.]. (рос.)

Джерела

• Романова Н. О., Щур О. О. Ліхно Леонід Павлович [Архівовано 14 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — С. 543. — ISBN 978-966-02-7999-5.
• Єрмаков С. С. Волейбол Харкова: 1925—2000гг. факти і коментарі [Архівовано 14 вересня 2021 у Wayback Machine.]. — Х. : ХДАДІ, 2004. — 372 с. — ISBN 966-8106-14-8. (рос.)
• Леонід Ліхно зробив «Локомотив» чемпіоном [Архівовано 14 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Вечірній Харків. (рос.)
• Лисянський В. Тренер — це друг і кумир [Архівовано 14 вересня 2021 у Wayback Machine.]. (рос.)