|
Люблінське нагір'я Лю́блінське нагі́р'я (пол. Wyżyna Lubelska) — нагір'я на південному-сході Польщі, в міжріччі Вісли і Західного Буга. Займає площу близько 7000 км. кв. Поверхня складається з горбистої увалистої рівнини, розчленованої глибокими долинами річок (Вепр, Танев та інші) і ярами. Переважаючі висоти становлять 200-300 м, на півдні до 390 м (гряда Розточчя[1]). Скидово -ерозійні уступи круто обриваються на півдні до Сандомирської улоговини. Височина складена переважно вапняками, мергелями перекритими лесами. Люблінська височина характеризується різноманітними карстовими формами утворених в мезозойських вапняках та крейдяних породах. В карстових депресіях знаходяться поклади бурого вугілля[2]. Найвищі ділянки височини переважно безлісі, а на схилах ростуть листяні та буково-ялицеві ліси. Ґрунти різноманітні : від родючих чорноземів і коричневих ґрунтів до менш родючих підзолистих. Клімат височини помірно-континентальний та має вплив континентального клімату Азії. Середня температура січня -3,5 градусів і липня 18,5 градусів. Опади становлять 750-770 мм. Період вегетації рослин коротший, ніж у більшості країн, і становить від 200 до 210 днів[3]. Сніг на поверхні тримається близько 80 днів на рік. Сонце, тепло та клімат створюють умови для вирощування пшениці, тютюну та хмелю. Однак найважливішими рослинами є цукровий буряк, ріпак та ріпа. Майже вся територія височини знаходиться в Люблінському воєводстві. Найбільші міста Люблін, Холм, Замостя. Примітки
ДжерелаБольшая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.). |
Portal di Ensiklopedia Dunia
