Луїза де Лавальєр
Луїза-Франсуаза де Ла Бом Ле Блан (фр. Louise-Françoise de La Baume Le Blanc, duchesse de la Vallière et de Vaujours; 6 серпня 1644, Тур — 7 червня 1710, Париж) — герцогиня де Лавальєр і де Вожур, перша офіційна фаворитка Людовіка XIV[6]. ЖиттєписЛуїза народилася 6 серпня 1644 року у французькому місті Турі у небагатій багатодітній родині. З дитинства вона любила коней, і це призвело до того, що у віці 11 років вона впала з коня, зламала ногу і пошкодила хребет, тому все життя накульгувала. Цей фізичний недолік позначався і її характері. Луїза росла лагідною, мовчазною дитиною, намагалася триматися непомітно і вже тоді хотіла піти до монастиря. Далека родичка, герцогиня де Сен-Ремі рекомендувала її королеві Анні Австрійській як фрейліну до герцогині Орлеанської Генрієтти Стюарт. Вступивши на службу до герцогині, Луїза, яка за поняттями тих років не відрізнялася красою, будучи худорлявою і блідою, і маючи на обличчі сліди від віспи, зуміла зачарувати короля, великого любителя жінок, своєю миловидністю та привітною вдачею. До того ж вона здобула хорошу освіту, була розумна і начитана. Короля підкорила сказана Лавальєра фраза після їхньої першої зустрічі: «Ах, якби він не був королем!». Він вірив, що вона покохала його за титул[7]. Людовік, зачарований чарівним створінням, почав писати їй ніжні листи, дарувати подарунки та діаманти. Завдяки Луїзі ожив занедбаний з часів отця короля, Людовіка XIII, Версаль, де тепер влаштовувалися бали та бенкети на честь коханої монарха. У 1667 році Людовик звів у герцогство маєтку Вожуре, два баронства (в Турені та Анжу) і подарував їх Луїзі на знак свого ставлення. Трохи пізніше він зробив свою кохану герцогинею і надав їй статус офіційної фаворитки. Цнотливість де Лавальєр була зачеплена, тепер усі знали про те, що вона коханка короля. Луїза каялася за своє гріхопадіння, і при дворі її за це називали «святою». Повільно король починав холонути до Луїзи, в 1667 її затьмарила нова фаворитка Людовика маркіза де Монтеспан. Вирішивши познущатися з герцогині де Лавальєр, Людовік в 1669 році помістив Луїзу і Франсуазу в суміжні покої в Сен-Жерменському палаці, де обидві жінки мали створювати видимість дружніх стосунків. А в 1673 році, коли у мадам де Монтеспан від короля народилася четверта дитина, дочка Луїза Франсуаза, він змусив колишню кохану стати хрещеною дівчинки. Не стерпівши більше знущань короля, у квітні 1675 року Луїза де Лавальєр відійшла від французького двору і постриглася в монастир кармеліток у передмісті Сен-Жак під ім'ям Луїзи Сердобольної (Louise de la Miséricorde). У монастирі вона прожила 36 років, вражаючи черниць своєю терпимістю та витривалістю. Коли 7 червня 1710 року Луїза померла, говорили, що тіло її пахло і було оточене ореолом. Діти Від короля Луїза де Лавальєр народила п'ятьох дітей, з яких до зрілого віку дожили двоє:
У сучасному мистецтвіКіноЛітератураПримітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
