Лулеельвен

Лулеельвен
Долина річки Лулеельвен в межах національного парку Стура-Шефаллет.
Карта Лулеельвен.
65°35′12″ пн. ш. 22°02′31″ сх. д.
Витік	озеро Сорйосйауре на кордоні між Швецією і Норвегією
• координати	67°14′15.11″ пн. ш. 16°27′34.28″ сх. д.
Гирло	Ботнічна затока, біля міста Лулео.
• координати	65°34′10.34″ пн. ш. 22°14′32.61″ сх. д.
Басейн	Lule River basin^d
Країни:	Швеція, Норвегія — 750 км².[1]
Прирічкові країни:	Швеція, Норвегія.
Довжина	450 км[1]
Площа басейну:	25240 км²[2]
Середньорічний стік	510 м³/с
Притоки:	Лілла-Лулеельвен, Будтрескон
Водойми в руслі	Аккаяуре, Стура-Лулеваттен і Vuolep Sårjåsjávrre^d
Медіафайли у Вікісховищі

|оригінальна_назва=

Лулеельвен[3] (швед. Lule älv, також Luleälven , саам. Julevädno) — річка на півночі Швеції. Довжина 450 км, площа басейну 25240 км². Бере початок з озера Сорйосйауре, біля кордону Швеції й Норвегії. Тече з північного заходу на південний схід. У верхній і середній частині річка протікає вузькою й глибокою долиною, проходить низку озер. У цій частині річки є пороги й водоспади. Нижче впадіння основної — правої — притоки Лілла-Лулеельвен долина розширюється і Лулеельвен тече через пагорбисту рівнину. Впадає у Ботнічну затоку Балтійського моря. Живлення переважно снігове, водопілля влітку, взимку стік низький. Середня витрата води близько 510 м³/с. Замерзає в кінці жовтня, скресає у травні. На річці побудовано кілька ГЕС. На озерах здійснюється судноплавство. Біля гирла річки лежать місто Буден і порт Лулео.

ГЕС

На річці Лулеельвен зведено 13 ГЕС. За період від 1970-х років до 2013 року загальна потужність ГЕС зросла у 2,47 рази — від 1,7 ГВт[4] до 4,2 ГВт. Найбільші ГЕС — "Харспронгет", Пор'юс, Летсі, Порсі, Лакседе, Vittjärv, Буден.

Галерея

• 
  Водоспад Харспронгет на річці Лулеельвен під час полярної ночі і північного сяйва. Художник К. Хальбек^[sv], фотолітографія, 1856 рік.
• 
  ГЕС на річці Лулеельвен у місті Буден.

Література

• Lule älf [Архівовано 15 січня 2020 у Wayback Machine.]. // Nordisk familjebok. — 16 bandet. — Redaktör: Th. Westrin. — Stockholm: Nordisk familjeboks förlags aktiebolag, Nordisk familjeboks tryckeri. — 1912. — S. 1350.
• Lule älv. // Svensk uppslagsbok. — Carlquist, Gunnar (red.) — 2 upplagan. — Band 18. — 1951. — S. 786 - 787. (швед.)

Посилання

1. Luleälven на сайті Nationalencyklopedin  — сайт шведської «Національної енциклопедії».
2. Christina Thoms-Hjärpe. Län och huvudavrinningsområden i Sverige [Архівовано 2013-11-09 у Wayback Machine.]. — Faktablad nummer 10. — Norrköping: Sverige Meteorologiska och Hydrologsska Institut. — November, 2002. (швед.) на сайті SMHI Шведського інституту метеорології й гідрології.
3. Данія, Норвегія, Фінляндія, Швеція. Карта 1:8 000 000. // Атлас світу. — Київ: ДНВП «Картографія». — 2008. С. 64 — 65.
4. Луле-Эльв. // Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969–1978.