Лопухіни — княжий та дворянський рід, що за переказами походить від легендарного касозького князя Редеді, нащадок якого, Василь Варфоломійович Лапоть, отримав прізвисько Лопуха та поклав початок роду Лопухіних[1].
Опис герба
У щиті, що має срібне поле, зображений червоний грифон, обернений праворуч. Щит увінчаний звичайним дворянським шоломом з дворянською короною на ньому, на поверхні якої видно сім павичевих пір'їн. Намет на щиті блакитний і червоний, підбитий сріблом. Щит тримають два озброєні воїни, що тримають у руках по одному спису.
Герб внесений у Загальний гербовник дворянських родів Російської імперії, частина 3, 1-е відділення, стор. 8.
З синів Авраама Микитовича четверо були боярами, один з них, Федір, прозваний Ларіоном (пом.1713), був батьком Лопухіної Євдокії Федорівни, першої дружини Петра I .
Іларіон Дмитрович (пом.1671). Троюрідний брат цариці Євдокії. Служив царям протягом шістдесяти семи років. Почав службу при Царі Василі Шуйському, проявив хоробрість і мужність під час знаменитої облоги Москви польсько-литовськими військами, за що був обдарований помістям. У 1610 р. — поміщик, мав платню зі 100 га і 10 рублів. При Царі Михайлові Федоровичу — московський дворянин, голова московських стрільців. Був також «аташе» і послом в Угорщині (1630) і у Туреччині (1633). Царем Олексієм Михайловичем у 1649 р. був визначений у Посольський приказ і в 1651 р. скерований на переговори до гетьмана Б. Хмельницького з подарунками від царя. У 1653 р. призначений відати Посольським приказом, розробляв і брав участь у підписанні Березневих статей, куди з дипломатичними цілями їздив ще два рази, у 1657 і 1659 рр.(Переяславські статті (1659)). У 1654—1656 рр. у свиті Царя «славно і хоробро брав участь у походах на Литву і Польщу» і успішно провадив переговори з ними про мир, був послом у Полоцьку на переговорах з послом Священної Римської імперії. У 1658 р. за дорученням Царя Олексія Михайловича вів переговори з Патріархом Никоном у Воскресенському монастирі. У 1658-му і 1660 рр. він був думним дяком «без того, щоб ставити йому це в докір», — так сказано в указі про призначення. Цар Олексій Михайлович, як і його батько, цінував здібності Лопухіна, і був час, коли він працював одночасно в трьох приказах — Посольському, Казанського палацу, Новгородської чверті, був одним із царських уповноважених в Батурині. У 1667 р. Іларіон Дмитрович стає думним дворянином і другим суддею приказу Казанського палацу, та несе придворну службу. У 1662 р. за заслуги йому була дана грамота Царя про платню йому з безлічі помість і маєтків; відомий текст з його надгробка: «Помер цей шанований, працьовитий і справедливий чоловік, вірний Монарху слуга і патріот, думний дворянин Іларіон Дмитрович Лопухін в 7179 (1671)». Похований у Спасо-Андроніковому монастирі у Москві. Відспівування служив Патріарх. Дружина — Олена Ничипорівна Виповська.
Микола Миколайович (нар.25.06.1857 -пом.1947) Виховувався у Пажеському корпусі. Служив у Кавалергардському, згодом у лейб-гвардії Кінному полку з 1878 по 1890 р. У 1884 р. вийшов у запас, а у 1890 р. — у відставку з військової служби, одночасно відновивши придворну службу. З 1884 р. — церемоніймейстер, потім обер-церемоніймейстер Імператорського Двору. Після цього був російським аташе у Дармштадті та Мюнхені. Після Жовтневого перевороту 1917 року був змушений покинути Росію, помер у Франції. Дружина — графиня Марія, нар.1879-пом.1916, померла у Златополі, донька графа Миколи Петровича Клейнміхеля та його дружини графині Марії Едуардівни Келер. Незабаром після поховання дружини у 1916 р. Микола Миколайович разом із сином Адріаном виїхали до Бретані[2].
Адріан Миколайович (нар.1902-пом.кінець 1980-х, Париж).
Георгій Миколайович
Микола Миколайович
Ольга Миколаївна. Чоловік — барон Митрофан Євгенович Енгельгардт, церемоніймейстер Імператорського Двору.
Маргарита Іванівна (нар.24.10.1895, Флоренція — пом.21.10.1978Азоло). Під час Жовтневого перевороту 1917 року слідом за чоловіком гвардійцем В. фон Дервізом пішла сестрою милосердя до Білої армії, брала участь у боях і разом потрапила до Галліполі, потім до Італії. Чоловіки: 1. (з 1913 р.) Володимир фон Дервіз, офіцер Лейб-гвардії Кірасирського полку. Загинув у рядах Білої армії. 2. Георгій Олександрович Турчанов. 3. Іван Володимирович Степанов.
Георгій Іванович (нар.23.02.1892, Рим — пом.10.05.1964Брест-Куявський). Гвардійський кавалерійский ротмістр, учасник Першої світової війни, представник Російської військової комісії в Італії (1917—1918). Потім у еміграції у Польщі. В останні роки працював керівником сушарні кави фірми «Бом» в Бресті-Куявському, де сім'я мала будинок. Дружина — з 1916 р., Марія, (нар.03.10.1895Петербург — пом.16.11.1945Брест-Куявський, донька Григорія Олексійовича Давидова та його дружини Марії Катеніної.
Марія (Іоланта) Андріївна (нар.06.12.1948Брест-Куявський). Закінчила гімназію та Варшавський університет. Інженер-хімік. З другим чоловіком виїхала у Швецію, проектує та будує очисні споруди. Чоловіки: 1. Лех Рипінські(нар.1949). Розлучені. 2. Кент Ольсон (нар.1947). Розлучені у Стокгольмі.
Єлизавета Андріївна (нар.02.12.1950Брест-Куявський). Мешкає у Варшаві, тримає з чоловіком винний магазин та бар. Чоловік: Ришард Червінські (нар.21.08.1951Влоцлавек).
Тетяна Георгіївна(нар.25.01.1920, Рим). Пізніше жила у Польщі, недовго працювала в Німеччині. У 1945 р. була арештована НКВС через донос і кілька тижнів провела у штрафній роті радянських військ. Потім повернулась додому, училась, працювала. Дітей нема. Проживала у Варшаві. Чоловіки: 1. Павло-Тадеуш Ватта-Скшидлевський (нар.25.05.1922, Познань — пом.жовтень1974). Розлучені в 1960 р. 2. Володимир Артурович Гаак. (нар.20.10.1904, Дембіца — пом.03.01.1991, Варшава).
Адріан Федорович Лопухін (нар.22.01.1805—пом.04.09.1872Страсбург). Майор у 1846 р., записаний у VI частину Дворянської родовідної книги Московської губернії. Щонайменше з початку 1848 року вступив у володіння містом Златопіль, яке до того належало його тещі. Також володів селом Ступичне, яке у 1856 р. продав Київському губернатору генерал-лейтенанту П. І. Гесе. Дружина — баронеса Ілія, донька генерал-лейтенантаУдома.
Федір Адріанович (нар.30.04.1835—пом.04.06.1865). Штабс-капітан. Похований на Лазарівському цвинтарі у Москві. Дружина Марія Миколаївна.
Володимир Андріанович (нар.21.04.1840—пом.1876). Дружина Анастасія Григорівна Марківська.
Дворянські гілки роду Лопухіних занесені до VI частини родовідної книги губ. Володимирській, Київської, Московської, Новгородської, Орловської, Тверської, Тульської і Псковської (Гербовника III, 6 і IV, 6).