Лопарит

Лопарит
Загальні відомості
Статус IMAзатверджений, перейменований (Rn)[d][1][2]
IMA-номерIMA1987 s.p.
АбревіатураLop-Ce[3]
Хімічна формула(Na₀.₅REE₀.₅)TiO₃
Nickel-Strunz 104.CC.35
Ідентифікація
Твердість5,75 ± 0,3
Колір рисикоричневий
Густина4,765 ± 0,13 г/см³
Інші характеристики
Названо на честьсаами (російська)[4]
Типова місцевістьMount Maly Mannepakhkd[4]
CMNS: Лопарит у Вікісховищі

Лопарит (рос. лопарит; англ. loparite; нім. Loparit m) — мінерал класу оксидів і гідроксидів, підкласу складних оксидів, ніобо-титанат церію та ін. легких лантаноїдів каркасної будови. Група перовськітів.

Історія та етимологія

Мінерал, відомий сьогодні як лопарит (Ce), вперше був знайдений фінським геологом Вільгельмом Рамзаєм (1865-1928) у Ловозерській тундрі (у 1890 році). Він же дав первинний опис мінералу.

Мінерал докладно описаний російським геологом Кузнецовим І.Г. у 1925 р. Названий за застарілою назвою фіно-угорського народу Північної Європи, зокрема, Кольського півострова: саамі — лопарі.

Загальний опис

Хімічна формула за Є. Лазаренком: (Се, Na) TiO3. Містить (%): Na2O — 8,32; TR2O3 — 30,80; TiO2 — 39,65. Домішки: оксиди Nb, Ca, Sr, Th, Ta.

За іншими даними: (Се, Na, Ca) (Ti, Nb) О3 або (Na,Ce,Sr)(Ce,Th)(Ti,Nb)₂O₆.

Вигляд кристалів псевдокубічний (кубооктаедричний); характерні зірчасті двійники проростання.

Сингонія кубічна (за ін. даними — моноклінна).

Спайність відсутня.

Густина 4,6-4,9.

Твердість 5,5-6,0.

Колір смоляно-чорний, рідше бурий.

Блиск скляний до металічного, на зламі жирний.

Риса коричнева.

Крихкий.

Злам нерівний.

Походження магматичне. Структура — перовськітового типу. Зустрічається в агпаїтових нефелінових сієнітах, рідше в лужних пегматитах. Виявлений також в деяких рідкіснометалічних гранітах. У зоні гіпергенезу відносно стійкий, утворює розсипи. Асоціація: нефелін, мікроклін, егірин, рідкісноземельний апатит, арфведсоніт, перовськіт, ільменіт, евдіаліт–евколіт, титаніт, лампрофіліт.

Поширення

Поширений у Хібінському і Ловозерському масивах, на Кольському п-ові; на масиві Юллимах Центральний Алдан); Північному Прибайкаллі, Східному Забайкаллі, у Туві, Росія. Знахідки: Браттаген, Лагендален, поблизу Ларвіка та Бюера, Бьоркдален, Норвегія. В комплексі Гардінер, фіорд Кангердлугсуак, східна Гренландія. на Тенерифе, Канарські острови. У карбонатиті озера Шрібурт, Онтаріо, Канада. У Сарамбі та Чірікеле, Парагвай. Мінас-Жерайс, Бразилія. На острові Боа-Вішта, Кабо-Верде.

Переробка і застосування

Основний метод збагачення лопаритових руд — гравітаційний з подальшою флотацією шламів. Вихідну руду піддають двостадійному дробленню та мокрому подрібненню, потім її направляють на гідравлічну класифікацію. Крупні класи збагачують на відсаджувальних машинах із поверненням хвостів відсадки на подрібнення, а дрібні — на концентраційних столах. Отриманий колективний егірин-лопаритовий концентрат зневоднюють, сушать і піддають електромагнітній та електростатичній сепарації для видалення егірину (лопарит виділяється у провідникову фракцію), а потім електромагнітній сепарації (лопарит, на відміну від егірину, переходить у немагнітну фракцію).

Лопарит — цінна сировина на Та, Nb, TR, Ti. Руда рідкісноземельних елементів, титану, ніобію, танталу. Видобувається, зокрема, на Кольському півострові.

Крім того, лопарит (Ce) є затребуваним мінералом серед колекціонерів через його рідкість, добре розвинені кристали-близнюки та привабливі зразки.

Див. також

Примітки

  1. ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
  2. ↑ Nickel E. H., Mandarino J. A. Procedures involving the IMA Commission on New Minerals and Mineral Names and guidelines on mineral nomenclature // Am. Mineral. — Mineralogical Society of America, 1987. — Vol. 72. — P. 1031–1042. — ISSN 0003-004X; 1945-3027
  3. ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  4. ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.

Література

Посилання