Лисенко Петро Федорович

Петро Федорович Лисенко
біл. Пётр Фёдаравіч Лысенка
Народився	16 вересня 1931(1931-09-16)  Зарічани^[d], Горянська сільська рада^d, Полоцький район, Білоруська РСР, СРСР
Помер	23 березня 2020(2020-03-23) (88 років)  Мінськ, Білорусь
Громадянство	Білорусь
Місце проживання	Мінськ
Діяльність	антрополог, археолог
Галузь	археологія
Відомий завдяки	археолог Полісся
Alma mater	Мінський державний педагогічний інститут імені М. Горького
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Вчене звання	професор
Відомі учні	доктор історичних наук Олег Анатолійович Макушніков
Знання мов	білоруська[1]
Заклад	Інститут історії НАНБ
Нагороди	Державна премія Республіки Білорусь (2002)[2] Почесна грамота Верховної Ради БРСР (1979) Почесний громадянин м. Турів, Житковицький район Гомельської області Почесний громадянин м. Пінськ, Берестейська область
Звання	професор історії
Медіафайли у Вікісховищі

Петро Федорович Лисенко (біл. Пётр Фёдаравіч Лысенка; 16 вересня 1931, c. Зарічани, Полоцький район, Вітебська область — 23 березня 2020, Мінськ, Білорусь) — білоруський археолог, доктор історичних наук (1988), професор (1993), лауреат Державної премії Республіки Білорусь (2002).

Біографія

З батьками переїхав із Зарічан у місто Пінськ Берестейської області. Закінчив історичний факультет Мінського педагогічного інституту імені М. Горького (1953).

З 1964 року працює в Інституті історії Національної Академії наук Білорусі — старший науковий співробітник, завідувач сектором середньовічної археології, завідувач відділу археології Середньовіччя, головний науковий співробітник відділу археології Середньовіччя і Нового часу Центру археології та стародавньої історії Білорусі.

У 2011 році Лисенкові присвоєне звання Почесного громадянина Пинська[3].

Помер 23 березня 2020 року[3].

Наукова діяльність

П. Ф. Лисенко демонструє фотографії археологічних знахідок у Турові і Бересті — на презентації факсимільного видання Турівського Євангелія під час XXII Міжнародної книжкової виставки, Мінськ, 14 лютого 2015

Вивчав кургани XI—XIII століть, стародавні міста: Турів, Берестя, Пінськ, Слуцьк, Давид-Городок, Клецьк, Рогачов, Мозир, Мінськ. При розкопках у Бересті, вперше для дерев'яної побутової архітектури Русі, виявив житлові споруди на 12 — 13 вінців з віконними прорізами і фрагментами даху — т. зв. курицями і самцями. Дійшов висновку, що Берестя засноване дреговичами. Результатом досліджень було відкриття археологічного музею «Берестя».

На розкопках у Турові виявив залишки храму, ймовірно, зруйнованого землетрусом у XIII столітті. За підсумками розкопок створений Турівський археологічний музей-павільйон.

Автор низки монографій та понад 150 наукових статей; підготував низку вчених. З 1994 року — у складі експертної ради Вищої атестаційної комітету (ВАК) Республіки Білорусь з історичних наук, з 1999 року — голова експертної ради ВАК з археології, етнографії та допоміжних історичних наук. Тривалий час був головою польового комітету Інституту історії НАН Білорусі.

Роботи

• Древнейшие города Белоруссии. — Мн., 1966. (Спільно з Г. В. Штиховим) (рос.)
• Города Туровской земли. — Мн., 1974. (рос.)
• Берестье. — Мн., 1985. (рос.)
• Открытие Берестья. — Мн., 1989; 2007, 2-е изд. (рос.)
• Дреговичи. — Мн., 1991. (рос.)
• Древний Пинск IX—XIII вв. — Мн., 1997; Пинск, 2007, 2-е изд. (рос.)
• Туровская земля IX—XIII вв. — Мн., 1999; 2001, 2-е изд. (рос.)
• Древний Туров. — Мн., 2004. (рос.)
• Сказание о Турове. — Мн., 2006; 2007, 2-е изд. (рос.)

Примітки

1. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
2. Указ Президента Республики Беларусь от 23 апреля 2003 г. № 170 «О присуждении Государственных премий Республики Беларусь 2002 года» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 березня 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
3. Помер Петро Лисенко. http://prosvit.org/. ПроСВІТ. Процитовано 25 березня 2020. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)

Література

• Каваленя А., Ляўко В., Мядзведзеў А. Даследчык Тураўскай зямлі: да 75-годдзя з дня нараджэння і 45-годдзя навуковай дзейнасці Пятра Фёдаравіча Лысенкі // Беларускі гістарычны часопіс. — 2006. — № 9. — С. 53—57.