Леон Морен, священник
«Леон Морен, священник» (фр. Léon Morin, prêtre) — франко-італійський фільм-драма, поставлений у 1961 році режисером Жаном-П'єром Мельвілем за однойменним романом Беатрікс Бек, який 1952 року було відзначено Гонкурівською премією. СинопсисУ місті, що у Французьких Альпах, за часів окупації живе Барні (Еммануель Ріва), ще не стара, але вже й не молода жінка[1]. Вона вже втратила всяку надію зустріти людину, яка стала б для неї супутником життя. У батька її доньки були єврейські корені, і з початком окупації Барні почала за неї турбуватися, адже усі євреї у воєнний час піддавалися гонінням. Жінка вирішує охрестити доньку і відправити її до села. Якось проходячи повз церкву вона вирішує зайти і емоційно висловити все, що думає з приводу релігії та її інститутів. Випадково вибравши священника, свою сповідь вона починає фразою: «Релігія-це опіум для народу». На диво виплеснута нею агресія не справляє очікуваного враження на молодого кюре на ім'я Леон Морен (Жан-Поль Бельмондо). Той у відповідь багато в чому погоджується з критикою Барні щодо проблем у католицькій церкві, але пропонує заглянути їй у глиб самої віри. Для Барні такий розвиток подій був шоком. Слова Леона стали заполоняти її думки, вона стала регулярно заходити до його парафії й розмовляти на теми, що її хвилюють, знаходячи його відповіді на свої запитання досить розумними. Сама особистість Морена справила на неї незабутнє враження. Сила його духу, потужна переконаність у правоті своєї віри, його скромний побут і відкритість будь-якій незнайомій людині круто змінили її свідомість. Вона встала на шлях віри… У ролях
Знімальна група
Визнання
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia