Лавров Микола Григорович

Лавров Микола Григорович
Народився	8 квітня 1944(1944-04-08)  Ленінград, РРФСР, СРСР[1]
Помер	12 серпня 2000(2000-08-12) (56 років)  Санкт-Петербург, Росія  ·інфаркт міокарда
Поховання	Літераторські мостки
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	актор
Alma mater	Російський державний інститут сценічних мистецтв (1973)
Знання мов	російська
Заклад	МДТ - Театр Європи
У шлюбі з	Боровкова Наталія Леонідівна
Діти	Лавров Федір Миколайович^d
Нагороди
IMDb	ID 0492254

Микола Григорович Лавров; 8 квітня 1944, Ленінград, Російська РФСР, СРСР — 12 серпня 2000, Санкт-Петербург, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно . Заслужений артист РРФСР (1984).

Біографія

Народився 8 квітня 1944 року в Ленінграді. Служив в армії (1963—1966).

У 1973 році закінчив факультет Ленінградського державного інституту театру, музики і кінематографії (режисерський факультет, курс Зіновія Корогодського)[2].

Грав у виставах Ленінградського ТЮГу, з 1973 року служив в Малому драматичному театрі[2][3]. У кіно дебютував у фільмі «Справи давно минулих днів…» у 1972 році.

Актор помер вночі 12 серпня 2000 року від обширного інфаркту. Похований на Літераторських мостках в Санкт-Петербурзі.

Родина

Син — Федір Лавров, актор[4] .

Внучка — Глафіра Лаврова, актриса БДТ ім. Г. О. Товстоногова.

Син — Григорій Лавров, директор каналів Discovery Networks в Росії і Північно-Східній Європі.

Визнання і нагороди

• Заслужений артист РРФСР (1 жовтня 1984)
• Лауреат Державної премії СРСР (1986)[2]

Творчість

Фільмографія

1. 1972 — Справи давно минулих днів — Індустріальний
2. 1972 — Принц і жебрак — «Крокодил»
3. 1973 — Солоний пес — Сисоєв
4. 1974 — Іван та Марія — Соловей-розбійник
5. 1975 — Щоденник директора школи — Олег Павлович
6. 1976 — Принцеса на горошині — художник
7. 1978 — Артем — винахідник Абаковський
8. 1979 — Старшина — Хижняк
9. 1980 — Крутий поворот — слідчий
10. 1980 — На березі великої ріки — Радов Денис, місцевий водій вантажівки — «ковбой»
11. 1980 — Нікудишня — Валера Тихонов, сільський родич
12. 1981 — Дівчина і Гранд — Майкл Сміт
13. 1981 — Тричі про кохання — дільничний
14. 1982 — Без видимих ​​причин — Кузнецов
15. 1982 — Будинок — Михайло Пряслин
16. 1984 — Кожен десятий — епізод
17. 1984 — Заповіт професора Доуеля — інспектор Бакстер
18. 1984 — Милий, любий, коханий, єдиний... — Сева
19. 1985 — Одиночне плавання — сержант Едді Гріффіт
20. 1985 — Снігуроньку викликали? — Петро Іванович, режисер в театрі
21. 1985 — Софія Ковалевська
22. 1986 — Дитячий майданчик — Марат Павлович
23. 1986 — Лівша — Чорний джентльмен
24. 1986 — Перший хлопець — інструктор райкому
25. 1986 — Тихе наслідок — слідчий Гуров
26. 1987 — Острів загиблих кораблів — шериф Симпкінс
27. 1989 — Кончина — Матвій Студьонкін
28. 1989 — Руанська діва на прізвисько Пампушка — бюргер
29. 1989 — Це було біля моря — батько Ілони (епізод)
30. 1990 — Микола Вавилов — Олег Петрович
31. 1990 — Шоколадний бунт
32. 1991 — Молода Катерина — доктор
33. 1991 — Щасливі дні — Сергій Сергійович
34. 1992 — Погана прикмета (короткометражний) — командир Літтлджон, пілот
35. 1992 — Рекет — генерал Бармін
36. 1992 — Дивні чоловіки Семенової Катерини — Сеня
37. 1993 — Прокляття Дюран — Де Трей
38. 1994 — Полювання — Опікун
39. 1997 — Упир — винищувач вампірів
40. 1998 — Дух
41. 1998 — Квіти календули — Русецький
42. 1998 — Вулиці розбитих ліхтарів (Серія № 25 і 26 «Справа № 1999») — продюсер Армен Карабанов молодший
43. 1999 — 2000 — Агент національної безпеки (Серії «Світло істини», «Легіон», «Клуб „Аліса“») — Віктор Сурков, він же Бабак, він же Хайнц Штусек
44. 2000 — Каменська (серія «Не заважайте катові») — генерал Мінаєв
45. 2000 — Марш Турецького-1. Серія «Небезпечно для життя» — слідчий
46. 2000 — Убивча сила-1 — Аркадій Вікторович Боголєпов

Кліпи

1. 1987 — Телевізор — Твой папа — фашист

Примітки

1. Николай Лавров // Кинопоиск — 2003.
   d:Track:Q2389071
2. Николай Лавров на сайте МДТ. Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 14 серпня 2021.
3. Умер актёр Николай Лавров [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.] // Независимая газета, 16 августа 2000
4. Фёдор Лавров на сайте канала «Россия К». Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 14 серпня 2021.