|
Кінгоро Хашімото
Хашімото Кінгоро (яп. 橋本 欣五郎; 19 лютого 1890, Окаяма, Японська імперія — 29 червня 1957, Токіо, Японія) — японський політичний та військовий діяч, полковник Імперської армії Японії, представник праворадикальних політичних сил країни, засновник та лідер товариства Сакуракай, а також член Асоціації допомоги трону. Був особливо відомий двома своїми спробами здійснення державного перевороту з метою встановлення військової диктатури в Японській імперії в 1930-х. Під час Другої світової війни обіймав посаду віце-президента Сейму Японської імперії. Під час Токійського трибуналу став відомий як Хашикін. Ранні рокиХашімото Кінгоро народився 19 лютого 1890 року в місті Окаяма, що в регіоні Тюґоку. Коли хлопчику було лише 7 років, його сім'я переїхала до міста Модзі (регіон Кюсю), де він пішов до початкової школи, закінчивши яку став курсантом армійського коледжу. Молодий Хашімото, натхненний історіями про велич самураїв і їхні бойові звитяги, мрія пов'язати своє життя із армією, заради чого і вступив до Військової академії армії Японії в 1911 році. 1914 року, закінчивши навчання, Кінгоро отримав звання лейтенанта та був приписаний до 24-о полку польової артилерії. У 1915 році він пройшов курси з підвищення кваліфікації у Середній школі армійської артилерії, а далі вступив до Вищої артилерійської школи, у якій навчався до листопада 1920 року. У липні 1921 року був направлений на службу до штабу японських військ, що здійснювали інтервенцію в Росію, а всього лиш через рік перевівся до штабу Квантунської армії. У вересні 1927 року у званні майора обійняв посаду військового аташе при дипломатичній місії в Туреччині. Саме цей момент життя став переломним для Кінгоро, адже тут він мав змогу детально ознайомитися з ідеями Мустафи Кемаля Ататюрка, надихнувшись якими почав мріяти про втілення подібного сценарію військової революції в Японії. Притримуючись мілітаристських та ультранаціоналістичних поглядів, Кінгоро не хотів і далі миритися із пацифістськими ідеями тогочасного політичного керівництва своєї держави. СакуракайУ липні 1930 року Кінгоро повернувся додому та очолив відділ русистики Генерального штабу армії, а невдовзі був підвищений до підполковника. У жовтні 1930 року разом зі своїми однодумцями Хашімото створив праворадикальну армійську таємну організацію Сакуракай, разом із якою планував здійснити державний переворот у країні. Головною метою Кінгоро було організувати проведення політичної реформи в Японській імперії з ліквідацією поліпартійного уряду та створенням нового кабінету, заснованого на принципах державного соціалізму, щоб викорінити корупцію з політичного, економічного та культурного життя країни. Це буквально означало б повну відмову імперії від вестернізації. У березні 1931 року Кінгоро, попередньо залучившись підтримкою цивільних ультранаціоналістичних груп, зробив першу спробу здійснити переворот. План заколотників передбачав організацію масових заворушень у Токіо, подальший бунт Імперської армії Японії з арештом усього уряду та становленням на посаду прем'єр-міністра генерала Кадзусіге. Однак усе одразу пішло не так як того очікували бунтарі. По-перше, протести у столиці не стали настільки масштабними, щоб спричинити паніку у політичних колах. По-друге, сам генерал Кадзусіге відмовився віддати наказ своїм військам на активну участь у цьому дійстві. Відтак, спроба перевороту провалилася.  У жовтні 1931 року Кінгоро здійснив іще одну спробу повалення уряду. На цей раз він планував, використовуючи вірні собі війська, заарештувати чинне політичне керівництво держави, захопити всі важливі урядові об'єкти та поставити на чолі держави лідера організації Кодоха генерала Садао Аракі. Проте відбувся витік інформації, через що відомості про плани змовників лягли на стіл міністра армії, а той, у свою чергу, звернувся до Аракі з проханням заспокоїти бунтівників. Останній же вирішив діяти напевне та наказав військовій поліції заарештувати очільників Сакуракай. Наслідком цих подій став розпуск організації наприкінці 1931 року. Самого ж Кінгоро перевели до 10-о полку польової артилерії, у такий спосіб намагаючись ізолювати його від політичного життя країни. Проте реально це аж ніяк не зменшило популярності підполковника в армії, радше навпаки — він став ідолом для багатьох ультранаціоналістів та мілітаристів, які мріяли про зміни в державі. Подальші події1 серпня 1934 року імператор Хірохіто присвоїв Кінгоро звання полковника та призначив його командиром 2-о полку польової артилерії. Через рік Хашімото став викладачем у Військовій академії армії Японії. У серпні 1936 році був відправлений у відставку. Після початку війни з Китаєм мілітаристи отримали потужну підтримку з боку великих промисловців та радикальних офіцерів Імперської армії. Сам Кінгоро представляв ліворадикальних мілітаристів та разом із прихильниками правого соціалізму виступав проти праворадикальних мілітаристів, представлених Сенджуро Хаясі. Пізніше Кінгоро Хашімото отримав політичне заступництво Хірануми Кійтіро, іншого японського правого політика, пов’язаного зв’язками з Імперським флотом. У жовтні 1937 року Кінгоро повернувся до військової служби та очолив 13-й артилерійський полк, разом із яким брав участь у війні з Китаєм.  12 грудня 1937 року Хашімото здійснював безпосереднє керівництво військами в інциденті, коли японські бомбардувальники атакували та потопили USS Panay (PR-5) на річці Янцзи в Республіці Китаї. В подальшому це спричинило значне погіршення відносин між Японською імперією та США, що, урешті-решт, призвело по початку війни в Тихому океані. Друга світова війна та смертьПротягом усієї Другої світової війни очолював Корпус молодих людей сприяння імперському правлінню, який під його керівництвом здійснював виховання японської молоді у дусі мілітаризму та ультранаціоналізму, організовував пропаганду продовження ведення війни та культу імператора тощо. У травні 1942 року був обраний до Палати представників і обійняв посаду віце-президента Сейму Японської імперії. Ближче до завершення війни Хашімото запропонував націоналістичну однопартійну диктатуру, засновану на економічних ідеях соціалізму. Активно підтримував агресивну політику Японії, виступав за продовження експансії на Тихому океані та в Азії, вітав підписання Троїстого пакту, наполягав на необхідності прямої конфронтації зі США. Після закінчення Другої світової війни Кінгоро був заарештований за воєнні злочини американцями та постав перед Токійським трибуналом. Був визнаний винним у злочинах проти людяності та злочинах проти миру. За результатами процесу засуджений до довічного ув'язнення, яке відбував у в'язниці Суґамо, що в місті Токіо. Помер Хашімото Кінгоро 29 червня 1957 року. Джерела
Див. такожПриміткиПосилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
_5Class_BAR.svg){kind=small}
_4Class_BAR.svg){kind=small}
_3Class_BAR.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
