Військова диктатура
Військо́ва диктату́ра — форма правління, за котрої владу формують насамперед представники Збройних сил. Спирається на військово-політичний режим і монопольне панування військових кіл. У державах з такою формою правління відсутні чи лише формально існують представницькі органи влади, а дію конституції та інших законодавчих актів скасовано або припинено. Влада, згідно законодавства, застосовує фізичний і моральний терор, масові репресії. Такі режими встановлюються в умовах різкого загострення протиріч у суспільстві, нездатності правлячого режиму керувати суспільними процесами, погіршення матеріального становища більшості населення, втрати довіри до органів влади і закріплення у свідомості людей уявлень про рятівну роль «сильної руки». Прикладами військових диктатур називають політичні режими в Латинській Америці XIX—XX ст. (Батисти на Кубі, Сомоси в Нікарагуа, Піночета в Чилі), а також Франко в Іспанії (1939—79), «чорних полковників» у Греції (1967—74). Військова диктатура разом з методами відкритого збройного насильства, розрахованого на залякування і знищення непокірних, використовує широкий спектр засобів пропаганди та соціальної демагогії, за допомогою яких суспільній та індивід, свідомості нав'язуються уявлення, що виправдовують військово-тоталітарний режим, створюють видимість його легітимності. Так, хунта «чорних полковників» у Греції свій репресивний «порядок» намагалася подати як державу «нової демократії», провела референдум щодо нової конституції (1968), «узаконивши» своє перебування при владі. Аналогічний псевдореферендум провів Августо Піночет (1980). Сучасна військова диктатураДив. такожДжерела
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia