|
Курська АЕС-2
Курська АЕС-2 — атомна електростанція, будується у селі Макарівка Курчатовського району Курської області. 29 квітня 2018 року залиті перші кубометри бетону у фундаментну плиту реакторної будівлі енергоблоку № 1[1]. Це найближча іноземна АЕС до кордонів України (близько 60 км). Відстань до м. Суми складає 100 км, а до Глухова — 110 км по прямій. Історія будівництваСтанція планується як станція, що замінить нині діючу Курську АЕС, у міру закінчення ресурсу останньої. Тому перші два енергоблоки Курської АЕС-2 планується ввести в дію до виведення двох перших блоків Курській АЕС (орієнтовно 2020 рік). У зв'язку з цим Росенергоатом у 2012 році намагався скоротити терміни будівництва з введенням перших блоків в 2019—2021 роках[2], проте нині введення в експлуатацію 1-го блоку заплановане на 2023 рік. Головним конструктором реакторної установки є дослідне конструкторське бюро Гідропрес, науковим керівником проекту Курської АЕС-2 — національний дослідницький центр" Курчатовський інститут, виконавцем інженерних вишукувань і розробником базової частини проекту — Атоменергопроект[3] (в 2015 році увійшов до складу Інжинірингового дивізіону Держкорпорації Росатом). 2013 рік23 січня в Курчатові відбулося офіційне відкриття офісу дирекції генерального підрядника з будівництва Курської АЕС-2 (філія Нижньогородської інжинірингової компанії «Атоменергопроект»)[4]. 31 січня оголошено про початок проведення підготовчих робіт, зокрема, з проектування гідротехнічних споруд та схеми видачі потужності, закупівлю обладнання. 12 вересня в місті Курчатові пройшли громадські слухання з питання будівництва Курської АЕС-2[5]. У жовтні розпочались роботи з ремонту будівельних баз, побудованих при спорудженні діючої станції. 2014 рік19 червня було вийнято перший ківш землі, на місці майбутнього будівництва Курської АЕС-2. 5 вересня була закладена пам'ятна капсула у фундамент нового автодорожнього мосту на майданчику спорудження станції заміщення Курська АЕС-2. На 25 вересня на будівельному майданчику працювало 650 осіб. До кінця року число будівельників планувалося довести до 2000 осіб[6]. 2016 рік31 травня 2016 року отримано рішення Федеральної служби з екологічного, технологічного і атомного нагляду Російської Федерації (Ростехнагляд) про видачу ліцензії на спорудження Курської АЕС-2[7][8]. 2017 рік21 грудня 2017 року почалося армування фундаментної плити 1-го енергоблоку, а також у неї був урочисто закладений пам'ятний знак — муфта з написом: «Майбутнє закладається сьогодні. Перша муфта інноваційного енергоблоку ВВЕР-ТОІ»[9]. 2018 рік21 лютого 2018 року завершено початковий етап монтажу першого з п'яти 40-тонних баштових кранів GIRAFFE TDK-40.1100 російського виробництва[10]. 29 квітня 2018 року залиті перші кубометри бетону у фундаментну плиту реакторної будівлі енергоблоку № 1[11]. 2 липня 2018 року закінчена заливка фундаментної плити будівлі реакторного енергоблоку № 1. Всього було укладено понад 16 тисяч кубометрів самоущільнюючої бетонної суміші[12]. Розробка складу бетонної суміші виконана фахівцями АТ «Всеросійський науково-дослідний інститут гідротехніки імені Б. Є. Вєдєнєєва». Виготовлення та постачання бетонної суміші здійснювали ТОВ НВО «КВАНТ» і ТОВ «ЮМІС». 5 липня 2018 року розпочато заливку контурних стін реакторної будівлі енергоблоку № 1. 8 серпня 2018 року фахівці ТОВ «Трест Росспеценергомонтаж» (Трест РосСЕМ) завершили перший етап зведення стін реакторного відділення енергоблоку № 1 — звели стіни з позначки -5,400 до позначки -2,150. Так само працівники тресту виконали роботи з монтажу укрупнених арматурних блоків загальною масою 413 тонн і заклали 859 кубічних метрів бетону[13]. 15 жовтня 2018 року на територію АЕС-2 поставлена пастка розплаву енергоблоку № 1. 1 листопада 2018 року на майданчику спорудження 2-го енергоблоку, почалися перші електромонтажні роботи — датчиків автоматизованої системи контролю напружено-деформованого стану. Роботи на основі для реакторної будівлі 2-го енергоблоку проводяться до заливки «першого бетону», дата якого прийнята за початок зведення енергоблоку[14]. 13 листопада 2018 року на енергоблоці № 1 розпочато монтаж пристрою локалізації розплаву: на штатне місце встановлено перший елемент пристрою — корпус пастки[15]. 2019 рік15 квітня розпочато будівництво другого енергоблоку[16]. 21 червня завершено бетонування фундаментної плити допоміжної реакторної будівлі енергоблоку № 2[17]. 15 липня завершено бетонування перекриття кільцевого коридору системи попереднього напруження захисної оболонки енергоблоку № 1[18]. 28 серпня завершено бетонування фундаментної плити будівлі енергопостачання енергоблоку № 2[19]. 30 вересня на енергоблоці № 1 завершився монтаж другого ярусу внутрішньої захисної оболонки реактора[20]. 25 листопада на енергоблоку № 2 встановили в проектне положення корпус пристрою локалізації розплаву активної зони, так звану «пастку розплаву»[21]. Керівництво
Інформація про енергоблоки
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
