|
Курманжан-датка
Курманжан Датка (кирг. Курманжан Датка) або Датка (Цариця) Курманжан Маматбай кий, також відома як «Цариця Алая» або «Королева Півдня» (1811 — 1 лютого 1907) — киргизська політична діячка та дипломатка, правителька Алайських киргизів у 1832—1876 рр. Чи не єдина жінка, що правила ісламською державою на Сході[1]. Поетеса. ЖиттєписКурманжан народилася в багатій родині монгушського клану біля міста Ош[2]. У 18 років вона мусила вступити в шлюб з утричі старшим чоловіком, якого ніколи не бачила. За першої зустрічі вона не вподобала нареченого і порушила традицію — спочатку втекла до сусіднього Китаю, а потім три роки жила у будинку свого батька Мамбатбая. У 1832 році молода життєрадіска Курманджан зачарувала місцевого феодала (бека) Алімбека, який отримав титул «Датка» (цар) і правив усіма киргизами Алаю. Тому він звільнив Курманжан від шлюбного договору і одружився з нею[3]. За 29 років шлюбу Курманджан народила шістьох синів: Абділдабека, Оморбека, Мамітбека, Асанбека, Батірбека і Камчібека. Чоловік брав участь у частих придворних інтригах у Кокандському ханстві. У 1862 році убитий в ході одного із палацових переворотів[2]. Правління («датка»)50-річну вдову Курманжан визнали правителькою Алайського краю хани Бухари (Музаффар) та Коканд, підтвердивши її титул «Датка»[4]. Ставка Курманжан-датки перебувала в невеликому аулі Гульча. Політична діяльність За десять років одноосібного правління в Алайськой долині Курманджан-датка показала себе як видатна державна діячка, а легенди, що складалися про Датку, передавалися поколіннями і дійшли до наших днів[5]. Курманджан користувалася величезним авторитетом не тільки серед алайських та кашгарських киргизів. Зарубіжні мандрівники, військові і державні діячі, колоніальні чиновники неодмінно наносили візит до Курманджан-датки, якщо виявлялися на півдні Киргизстану. Люди Курманджан якось врятували від смерті двох британських емісарів, які потрапили в снігову бурю по дорозі з Індії в Бухару[2]. Від імператора Миколи II отримала спеціальний царський подарунок — золотий жіночий годинник із зображенням державного герба імперії з ланцюжком і брошкою, прикрашені діамантами і трояндами. У червні — липні 1906 року її відвідав Барон Карл Густав Еміль Маннергейм (згодом Президент Фінляндії), який на той час був полковником російської армії. Маннергейм сфотографував 96-річну Курманжан-датку позуючи верхи на коні[2]. Особливо глибоке враження «Алайська цариця» справляла на європейців. Статті про легендарну Курманджан-датку, в тому числі і прижиттєві, публікувалися в російських, французьких, німецьких, польських і багатьох інших європейських виданнях. Російська експансіяУ 1876 році російські війська вторглися на територію Кокандського ханства і захопили його. При цьому південнокиргзські райони, зокрема, Алай, залишалися нескореними. Курманджан-датка, як і шестеро її синів, негативно поставилася до появи в Алайському регіоні військ «білого царя»[3]. Вони очолили боротьбу алайських киргизів проти російських військ[6]. Шість синів датки засіли в гірських районах південної Киргизстану і почали боротьбу проти російських частин, які увійшли на територію Паміро-Алая. Півтори тисячі джигітів, ведених синами Курманджан-датки, зайняли позиції у важкодоступній високогірній місцевості Жанирик за 25 верств від Гульчій. 25 квітня 1876 року стався перший масштабний бій киргизів з російськими військами, що тривав цілий день. Зазнавши значних втрат, алайці були змушені відступити під тиском російських військ. Істотну роль в результаті бою зіграло втручання сарібагишського манапа та російського ставленика Шабдана Джантаєва (Шабдан-батира). Його джигіти на чолі з Баяк-батиром Кумтугановим активно діяли проти захисників свого краю. Під час ведення бойових дій Курманджан-датка зі своїми аілами перекочовує в долину Коксу, в межі Кашгару, проте тут всі аіли Курманджан були, в силу своєї беззахисності, розгромлені уйгурськими кочівниками[7]. Втративши більшу частину худоби, правителька повернулася на Алай, зробивши спробу відходу в Афганістан, яка закінчилась невдало: 29 липня частини Шабдан-батира вийшли на слід Курманджан-датки, наздогнали і оточили її[3]. З огляду на великий вплив цариці на алайських киргизів, князь Вітгенштейн припровадив Курманджан в штаб, який перебував в Маргелані, не як звичайну полонянку, а з особливими почестями. Їй гарантувалися недоторканність і повна безпека. Визнаючи марність опору, Курманжан Датка переконала людей визнати російську імперську владу. Таким чином, у 1876 році Алайський край був приєднаний до Російської імперії. В ході подальших хвилювань та непідготовлених спроб місцевого населення позбутися російського панування з допомогою зброї та контрабанди у 1893 році двом синам та онукам Курманжан пред'явлено звинувачення в контрабандній торгівлі і вбивстві митних чиновників.[джерело?] Коли її улюблений син Камчибек був засуджений до смертної кари, вона відмовилася від наполягання деяких з її послідовників врятувати його, сказавши, що не дозволить своїм приватним сподіванням та амбіціям стати причиною страждань звичайних людей. Курманджан вимушено взяла участь у публічній страті сина 3 березня 1895 року на центральній площі міста Ош. Інші звинувачені (Мамитбек, Арстанбек та Мірзапаяс) потім були заслані до Сибіру. В результаті цих подій Курманжан-датка відійшла від громадського життя.[джерело?] .jpg) Пам'ять  У 2002 році видана книга про Курманджан-датку трьома мовами — киргизькою, російською та англійською. У 2004 році на проспекті Еркіндік в дубовому сквері Бішкеку споруджений пам'ятник правительці. Іменем Курманджан-датки також названі вулиці в містах Бішкек та Ош[8].  Портрет Курманджан можна побачити на лицьовій стороні киргизьких банкнот номіналом 50сомів всіх трьох емісій[9]. На зворотному боці знаходиться зображення архітектурного комплексу в Узгені — місті, яке колись входило до складу володінь Курманджан. Ім'я Курманджан-датки носить міжнародна премія, заснована Киргизько-російським слов'янським університетом. Премія неодноразово вручалася діячам науки, культури і політики різних країн, зокрема,першим леді Казахстану (Сарі Назарбаєвої)[10] та Росії (Людмилі Путіній)[11]. В кінці 2010 року в бішкекському кінотеатрі «Ала-Тоо» пройшла презентація повнометражного документального фільму З. Ералієва «Тоо ханшаси» («Гірська цариця»), створеного за ініціативи Благодійного фонду Курманджан-датки. На презентації були присутні офіційні особи, в тому числі президент Киргизстану Роза Отунбаєва.
Указом в. о. Президента Киргизької Республіки від 28 грудня 2010 року 2011 рік у країні був оголошений роком Курманджан-датки на честь її 200-річчя. президент також провела зустріч з двома правнуками Курманджан, киргизьким громадським діячем Чинибеком Абдикапаровим і професором економіки Адилбеком Султанбековим, які висловили свою згоду з рішенням Отунбаєвої[13][14]. 31 серпня 2014 року вийшов фільм «Королева гір»[15] (спочатку під назвою «Курманжан Датка»), в якому представлена історія життя правительки. 18 лютого 2017 року Президент Киргизької Республіки Алмазбек Атамбаєв під час проведення Мюнхенської конференції з безпеки вручив канцлерці Німеччини Ангелі Меркель орден «Курманжан датки» за внесок у розвиток киргизько-німецьких відносин. Останні рокиКурманжан-датка прожила більше 96 років і померла 1 лютого 1907 року в своєму будинку в Мади. Вона пережила двох своїх синів та доньок. Загалом мала 31 онуків, 57 правнуків і 6 праправнуків.[джерело?] Література
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
