Куренівське кладовище

Куренівське кладовище
Куренівське кладовище
Інформація про цвинтар
50°29′31″ пн. ш. 30°27′00″ сх. д.^H G O
Країна	Україна
Розташування	Київ Подільський район  Куренівка
Відкрито	XIX століття (вперше згадано:1848 )
Статус	напівзакрите
Площа	13,368 гектар
Кількість поховань	16 960[1]
Адреса: вул. Валківська, 19
Куренівське кладовище Куренівське кладовище (Київ)
Куренівське кладовище у Вікісховищі

Курені́вське кладови́ще — одне з міських кладовищ Києва. Розташоване в Подільському районі, у місцевості Куренівка, між Сирецькою вулицею і залізницею.

Історія

Кладовище виникло в XIX столітті. Щодо точної дати заснування джерела вказують різні роки: 1848[2], 1868[3] (Л. Кудрявцев подає дату 1825[4]). Було створене як кладовище села Куренівка. У 1929 році перетворено на один із міських некрополів Києва. Найдавніша (східна) частина — переважно православна (з окремими інтернаціональними ділянками). У 1955 за рахунок перенесення поховань із ліквідованого Лук'янівського єврейського кладовища почато створення єврейської частини кладовища, що в 1956—1957 виконувала функцію основного єврейського некрополя Києва.

1957 року офіційно закрите для нових поховань (дозволялося підзахоронювати прах померлих тільки в урнах до могил родичів)[5]. У 2005 році статус кладовища змінено на «напівзакрите» (відкрите «для повторного поховання труни в родинну могилу»)[6].

Нині на кладовищі налічується близько 17000 могил, з яких приблизно третина — єврейські[7].

Окремі поховання

На православній частині, зокрема, поховані:

• Будяк Юрій Якович (1878—1942), український письменник, автор віршів, п'єс, спогадів, статей, рецензій, творів для дітей. Окремими виданнями вийшло 20 книг. Був репресований у 30-х роках. На могилі — стандартний мозаїчний обеліск із чорною мармуровою дошкою.
• Подій Тимофій Федорович, диспетчер Київського річкового порту, секретар підпільного Подільського райкому КП(б)У, що діяв під час нацистської окупації Києва[8]. На його честь названо пасажирський теплохід на Дніпрі[9].
• Довженко Петро Семенович (пом. 1942), батько Олександра Довженка. Поховання втрачене.

• Красицький Фотій Степанович (1873—1944), український художник, внучатий небіж Тараса Шевченка. В 1963 останки Ф. Красицького на прохання родичів перенесено на Байкове кладовище. Тут же похована й дочка Ф.Красицького Галина, також художниця.

Неподалік головного входу розташований меморіал радянських солдатів і офіцерів, які загинули в роки німецько-радянської війни 1941—1945 під час боїв за Київ (серед похованих — 32 невідомих).

На єврейській частині, зокрема, поховані:

• Каспін Самуїл Костянтинович (1877—1957), скрипаль, альтист, педагог, заслужений артист Республіки, учасник струнного квартету Київського музичного училища, викладач Київської консерваторії у 1913—1950[10]
• Басін-Щупак Йона Якович (1902—1955), біолог, доцент, автор фундаментальної праці «Анатомія рослин»

Є декілька усипалень (склепів) цадиків і рабинів, зокрема, тут похований цадик Ш.-Б. Тверський із Чорнобильської династії[11]. Кілька символічних надгробків на честь розстріляних у Бабиному яру в 1941 році.

Згадки в художніх творах

Куренівське кладовище згадується в романі-документі Анатолія Кузнецова «Бабин яр», у романі Тимура Литовченка «До комунізму залишалось років п'ятнадцять-двадцять».

Зображення

• 
  На головній алеї.
• 
  Могила Самуїла Каспіна
• 
  Вигляд єврейської частини з місця, де була відспівувальня.
• 
  Могила київських євреїв Холоденків.
• 
  Могила київського єврея Анатолія Гомельського.
• 
  Північна частина Куренівського цвинтаря. Могили євреїв.

Примітки

1. Станом на травень 2001 року
2. Дружбинський В. Пам'яті загиблих могил // Дзеркало тижня. — 2003. — № 39 (464) — 11 жовтня. — С. 23.
3. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 липня 2011. Процитовано 12 червня 2011.
4. Кудрявцев Л. Куренівський некрополь. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 12 червня 2011.
5. Рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 27 січня 1959 року № 182.
6. Розпорядження КМДА від 01.08.2005 р. N 1400
7. Литовченко Т. Когда деревья были маленькими. Архів оригіналу за 21 грудня 2010. Процитовано 12 червня 2011.
8. Черняк С. Связная Райкома (из книги «Дети-герои». Архів оригіналу за 7 травня 2016. Процитовано 24 квітня 2016.
9. Теплоход «Тимофей Подий», фото в Инстаграмм. Архів оригіналу за 6 травня 2016. Процитовано 24 квітня 2016.
10. Тамаров Илья. Что сохранила память // Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. — 2013. — Вип. 101. — С. 372—388
11. Цадики Тверские (печатается в сокращении). Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 22 квітня 2016.

Джерела

• Проценко Л. Київський некрополь: путівник-довідник. — К. : Укр. письменник, 1994. — С. 257—258.
• Проценко Л. Історія Київського некрополя. — К., 1995
• Квітницький-Рижов Ю. М. Некрополи Киева. — К. : МП «Мариам», 1993. — С. 18.
• Ритуальна служба спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування». [Архівовано 26 лютого 2018 у Wayback Machine.]

Портал «Київ»