Купрей

? Купрей
Самець і самиця купрея порівняно з людиною
Охоронний статус
На межі зникнення, можливо вимерлий (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Ссавці (Mammalia) Ряд: Парнокопитні (Artiodactyla) Родина: Бикові (Bovidae) Підродина: Бикові (Bovinae) Рід: Бики (Bos) Вид: Купрей
Біноміальна назва
Bos sauveli Urbain, 1937
Ареал купрея
Синоніми
Bibos sauveli (Urbain, 1937)[2] Novibos sauveli (Coolidge, 1940)[2]
Посилання
Вікісховище: Bos sauveli Віківиди: Bos sauveli EOL: 328706 ITIS: 183844 МСОП: 2890 NCBI: 135829 Fossilworks: 149696

Купрей, сірий бик, дикий бик Камбоджі (Bos sauveli) — вид парнокопитних ссавців родини бикових (Bovidae).

Поширення

Відкритий і описаний у 30-і рр. 20 ст. Мешкає в розріджених лісах на півночі та сході Камбоджі, півдні Лаосу, південному сході Таїланду та заході В'єтнаму. Чисельність дуже невелика (ймовірно, близько 500 особин).

Опис

Довжина тіла самців до 235 см, висота 170—190 см. Хвіст завдовжки близько 100 см, з кистю на кінці. Купрей має довгі ліроподібні роги та високі стрункі ноги. Шерсть у нього оксамитна, чорна, а ноги від колін і до копит білі. І хоча цього бика називають сірим, та сірі лише корови і молоді бички. Живуть ці бики в негустих лісах по схилах гір.

Походження

Серед науковців ще й досі немає єдиної думки щодо походження купрея: чи він дійсно дикий бик, чи може, здичавілий. Адже сотні років тому, коли в цих місцях процвітала кхмерська культура, ці бики були домашньою худобою у кхмерів. Висловлюється думка, що купрей — це південноазійська раса турів.

Примітки

1. Timmins, R.J.; Hedges, S.; Duckworth., J.W. (2016). Bos sauveli. IUCN. Архів оригіналу за 14 жовтня 2018. Процитовано 6 березня 2020.
2. Grigson, C.: «Complex Cattle [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.]», New Scientist, August 4, 1988; p. 93f. URL retrieved 2011-01-27.

Джерела

• Соколів І. І., Про новий вигляд дикого бика з південно-східної Азії, «Зоологічний журнал», 1952, т. 31, ст 3.

Посилання

• Берест З. Спокійний трудівник [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Паросток — 2009, № 1