Куна (кайдани)

Куна в одному з костьолів Кракова

Стояння в куні в Передміській синагозі Львова. Малюнок 1909 р.

Куна — знаряддя покарання за дрібні провини у вигляді залізної скоби[1][2] чи кільця на ланцюгу (мотузі, шарнірі), прикріплених до стіни[3][4]. Цим словом могли називати і місце ув'язнення взагалі[2].

Походження слова куна у цьому значенні («куною» також називали пробій дверей, шарнір) неясне: припускається можливість перенесення назви тварини на предмет (пор. «кобилиця», «коник», «козла», «собачка»), не виключений і зв'язок з дієсловом *kuti («кувати»)[5].

Застосування

Куна могла використовуватися і як засіб приковування засудженого до ганебного стовпа, так і як самостійний вид покарання («сидіння в куні»). Цій карі піддавали жінок за порушення правил пристойності, скоба в цьому разі кріпилася в церковному притворі (бабинці), а також при вході до ратуші. Винну в порушенні приковували одноразово на певний термін (наприклад, 12 годин), а в невеликих містах і селах порушницю могли приковувати й кілька разів, приурочуючи це до церковних відправ. На відміну від ганебного стовпа, покарання в куні не вважалося ганебним (хоча засуджений зазнавав кпинів від навколишніх). Залежно від місцевої практики, скобу могли розташовувати на різній висоті: прикутий стояв прямо, зігнувшись, сидів, чи навіть лежав. Бувало, що поруч передбачали сидіння для ув'язненого, але частіше куну кріпили таким чином, щоб засуджений перебував у дуже незручному положенні тіла. Біля караного часто поміщали знаряддя злочинства чи вкрадену річ, наприклад, сніп збіжжя або солом'яний віник. На голову іноді надягали блазенський ковпак, а на шию вішали табличку з вказанням провини.

На території Австрійської імперії куни скасовані в 1777 році, під час реформ імператора Йосифа ІІ. На території Російської імперії куни проіснували до XIX ст.

Цей вид покарання згаданий Г. Ф. Квіткою-Основ'яненком у повісті «Конотопська відьма»: «Пріська Чирячка, змолоду не раз сиділа у куні…».

Примітки

1. Куна // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Куна // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
3. Sprawa jarosławskiej żebraczki — www.regiopedia.pl. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 27 грудня 2017.
4. Jak to dawniej w Krzeszowie pleban ludzi karał… — www.krzeszow.cba.pl. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 27 грудня 2017.
5. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.

Джерела

• Aleksander Brückner, Encyklopedia staropolska, PWN, Warszawa 1990, wyd. pierwsze fotooffsetowe.
• Zygmunt Gloger, Encyklopedia staropolska, Wiedza Powszechna, Warszawa 1972, wyd. II.