Кульбакін Степан Михайлович

Кульбакін Степан Михайлович (28 липня (9 серпня) 1873, Тбілісі — 22 грудня 1941, Белград) — російський і український мовознавець, славіст, доктор слов'янської філології з 1908, член-кореспондент Російської АН (з 1919), дійсний член Сербської АН з 1925.

Біографія

Закінчив 1896 Новоросійський університет (Одеса).

Протягом 1896—1900 працює у бібліотеках Петербурга та Москви. З 1900 — доцент Новоросійського університету.

1901—1903 — у науковій подорожі по слов'янських землях. Протягом 1904—1919 працює у Харкові — доцент, а з 1908 — професор університету та Вищих жіночих курсів (1911—1919 — ректор курсів).

З 1920 — професор університету в Скопле (Югославія), з 1924 — Белградського.

Наукова діяльність

Автор праці «Українська мова. Короткий нарис історичної фонетики і морфології» (1919, рос. мовою)[1], в якій розглядається розвиток фонетичних, морфологічних явищ, побіжно окреслюються шляхи запозичення української лексики. Кульбакін виходить з того, що українська мова — одна з розвинених мов, яка має два різновиди: літературно-писемний (його основа — київсько-полтавська говірка) і діалектно-розмовний (у ньому Кульбакін виділяє три наріччя: південне, північне, карпатське).

Вчений віддає перевагу саме терміну «українська мова» над терміном «малоруська мова»: перший, на думку Кульбакіна, відповідає визнанню самостійного культурного розвитку і самостійної державності українського народу.

Цінність становить «Карта украинского языка», яка відбиває межі поширення української мови на час написання книги.

Кульбакін відомий також як дослідник старослов'янської («давньоцерковнослов'янської») мови. Трьома виданнями (1911-12, 1913, 1917) вийшла його книга «Давньоцерковнослов'янська мова» (російською мовою), де вперше у вітчизняному слов'янознавстві дістали справді наукове, порівняльно-історичне висвітлення фонетика та морфологія даної мови. Своїми працями зі старослов'янської мови Кульбакін фактично створив самостійну наукову дисципліну.

Низку розвідок присвятив окремим явищам слов'янських мов. У колі його наукових інтересів було також вивчення польської, сербської, болгарської мов.

Примітки

1. Кульбакинъ С. М. Украинскій языкъ. Краткій очеркъ исторической фонетики и морфологіи. — Харьковъ: Тип. "Печатное Дѣло", 1919. — 103 с.(рос. дореф.)

Джерела та література

• П. Г. Усенко. Кульбакин Степан Михайлович [Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 472. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• Є. X. Широкорад. Кульбакін Степан Михайлович [Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.

Література

• Є. X. Широкорад. Кульбакін Степан Михайлович // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
• Курило О. [Рец. на кн. Проф. С. М. Кульбакин. Украинский язык. Краткий очерк исторической фонетики и морфологии. X., 1919]; 31ФВ ВУАН, 1923, кн. 2-3; * Ляпунов Б. Заметки о книге С. М. Кульбакина «Украинский язык. Краткий очерк истор. фонетики и морфологии (X., 1919)», 1924-25, гос. 3, ге§ 4;
• Булахов М. Г. Кульбакин Степан Михайлович. // Булахов М. Г. Восточнославян. языковеды, т. 2. Минск, 1977;
• Колесов В. В. Кульбакин Степан Михайлович. В кн.: Славяноведение в дорев. России. М., 1979.
• Кульбакин С. М. Украинский язык : краткий очерк ист. фонетики и морфологии / проф. С. М. Кульбакинъ. – Харьков : Тип. ”Печат. дело”, 1919. – IV, 104 с. [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.]