Ксенія Харченко

Ксенія Харченко
Народилася1984(1984)
м. Київ, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Діяльністьжурналістка, письменниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКиївський національний університет імені Тараса Шевченка
Мова творівукраїнська
Роки активностіз 2001 року
Magnum opus«Історія» (2005)
ЧленствоУкраїнський ПЕН[1] Редагувати інформацію у Вікіданих

Ксенія Харченко (нар.. 1984, Київ, Українська РСР, СРСР) — українська письменниця, редакторка, перекладачка, копірайтерка, культурна менеджерка.

Життєпис та творчість

Ксенія Харченко народилася 1984 року в Києві. Після закінчення загальноосвітньої школи вступила на факультет журналістики (згодом — Інститут журналістики) Київського національного університету імені Тараса Шевченка[2]. Почала літературну творчість у 17-річному віці. Паралельно з навчанням також працювала коректором, лінгвістичним та літературним редактором у видавництві «Наукова думка». Після здобуття другого (магістерського) освітнього ступеня в 2007 році одержала диплом з відзнакою. Пізніше, у 2009 році, Ксенія була призначена керівником редакційної групи телеканалів «Інтер» та К1[3], а також на Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA (з 2008 року як редакторка каталогу, програмна координаторка та модераторка), Міжнародному мультидисциплінарному фестивалі сучасного мистецтва ГОГОЛЬFEST, у Польському Інституті в Києві, видавництві Yakaboo Publishing.

Крім рідної української мови, письменниця вільно володіє польською, англійською та російською мовами, також вивчає німецьку[2]. 2005 року отримала літературну премію українського місячника літератури, мистецтва та суспільного життя «Сучасність» за свою першу повість «Історія». Наступного 2006 року повість-візія була видана окремою книжкою у видавництві «Кальварія», а потім перевидана у 2008 році.

Художні та публіцистичні твори Ксенії Харченко входили до збірок та антологій, зокрема, «Сновиди» («Абаба-галамага», 2010), Ludzie, miasta (Ha!art, 2008), а також збірки «Зросла собі квітка» (Грані-T, 2008). Її твори друкувалися польською, німецькою, чеською, фінською мовами. Авторка також публікувалася в багатьох журналах та антологіях («Сучасність», «Потяг 76», «Кур'єр Кривбасу», а також Lichtungen, Korespondencja z ojcem, Radar, PLAV тощо), брала участь у багатьох літературних заходах (зокрема, Noc poezji Lwów 2005, II Львівський міжнародний літературний фестиваль у 2007 році). Вже багато років працює над другою своєю книгою «Захарія». У вересні 2013 року авторка представили фрагменти свого нового тексту на літературному майданчику ГогольFestу в рамках літературно-мистецького проекту «Генезис»[2][4]. Очікувалось завершення роботи на початку 2014 року[5]. Ксенія Харченко — авторка серії публікацій «Щоденники про війну», де описує страждання українців внаслідок повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році.[6]

Ксенія Харченко була стипендіаткою міжнародних програм[2][7].

Критика

Ксенію Харченко після виходу дебютної книжки «Історія» називають[хто?] «Маркесом у спідниці».

«Якщо кортить дізнатися, чого людині справді бракує на цьому світі, то варто прочитати текст Ксені Харченко, написаний у середньовічному стилі visio. Кожен побачить там щось своє — вимріяно-вистраждано недосяжне» — оцінили її дебют у 2006 році критики[2].

Літературні праці

  • Харченко, Ксеня. Історія. Київ: Кальварія, 2006. 96 с. (Категорія: «Сучасна українська проза»). ISBN 9666632187.

Нагороди та визнання

  • 2005 — літературна премія українського місячника літератури, мистецтва та суспільного життя «Сучасність»[3].

Примітки

  1. Члени ПЕН
  2. а б в г д Інфотека - письменники. Харченко Ксенія. Буквоїд (укр.). Процитовано 9 листопада 2022.
  3. а б Журнал: 4 интервью с украинскими писательницами. История Ксении Харченко. https://vogue.ua (рос.). 27 серпня 2015. Процитовано 9 листопада 2022. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  4. Ксенія Харченко представить «Захарію» на ГогольFesti. Буквоїд (ua) . 16 вересня 2013. Процитовано 9 листопада 2022.
  5. Ксенія Харченко: «Щоразу волію завершувати письмо з думками про те, що саме буде зроблено наступного дня». https://akhmetovfoundation.org (ua) . 14 січня 2014. Процитовано 9 листопада 2022. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  6. https://pen.org.ua/cshodenniki-pro-vijnu-kseniya-harchenko. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  7. Villa Decius Association. https://willadecjusza.pl (англ.). Процитовано 9 листопада 2022. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)

Посилання

 

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia