Крушинський Станіслав Йосипович

Крушинський Станіслав Йосипович
Народження	7 (20) травня 1914  Фастів, Київська губернія, Російська імперія
Смерть	20 листопада 1985(1985-11-20) (71 рік)  Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Національність	поляк
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Київ, Челябінськ
Найважливіші споруди	станції Київського метрополітену, автобусно-залізничний вокзал у Челябінську
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За оборону Сталінграда» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Премії
Крушинський Станіслав Йосипович у Вікісховищі

Круши́нський Станісла́в Йо́сипович (7 (20) травня 1914 , Фастів, Київська губернія, Російська імперія  — 20 листопада 1985(1985-11-20) , Київ ) — український радянський архітектор, лауреат премії Ради Міністрів СРСР.

Біографія

Народився у Фастові (нині — Київська область, Україна), у дворічному віці залишився сиротою. Закінчив семирічну школу в селі Фастівець. У 1920-х роках після закінчення короткострокових курсів став вчителювати. Недовзі переїхав на північ Росії, працював каменярем та вантажником у порту Кем, був рибалкою на Білому морі.

Учасник Німецько-радянської війни, був призваний у Червону армію в квітні 1941 року в Казахстані, пройшов від Сталінграда до Берліна, повернувся з фронту з бойовими нагородами[1].

З 1945 року жив у Києві. Станіслав Крушинський не мав вищої освіти. Однак його фронтові замальовки фактично стали рекомендацією для прийому на роботу архітектором до проєктного інституту «Київдіпротранс» (до 1951 року — «Київтрансвузолпроект»). З 1945 року він займався проєктуванням залізничних вокзалів Радянського Союзу. Постійно займався самоосвітою, набував знання та досвід, брав участь у творчих архітектурних конкурсах. Крушинський є автором вокзалів станцій Імені Тараса Шевченка, Знам'янка-Пасажирська та Основа Одеської залізниці (усі 1950–1952, архітектори Георгій Домашенко, Геннадій Гранаткін, Станіслав Крушинський).

У 1958 році на відкритому конкурсі архітектурного оформлення станцій першої черги Київського метрополітену було обрано переможцями два проєкти інституту «Київдіпротранс»: станція «Арсенальна»[2] — архітектори Геннадій Гранаткін, Станіслав Крушинський, Наталія Щукіна та «Дніпро»[3] — архітектори Слава Павловський, Геннадій Гранаткін, Анатолій Ігнащенко, Петро Красицький, Станіслав Крушинський. Також Станіслав Крушинський є одним зі співавторів станції метро «Хрещатик»[4].

У 1973 році Станіслав Крушинський у складі творчого колективу став лауреатом премії Ради Міністрів СРСР за проєкт автобусно-залізничного вокзалу Челябінська.

Станіслав Крушинський багато подорожував по країні. Свої враження від подорожей втілював у живописних творах, був членом Київського клубу художників-аматорів. У червні 1982 році в київському Будинку архітекторів відбулася його персональна виставка живописних робіт.

Сім'я

• Син — Анатолій Крушинський — український архітектор, автор багатьох станцій Київського метрополітену.
• Онука — Олена Крушинська — хімік, дослідниця та популяризатор дерев'яних храмів України.

Зображення

• 
  Вокзал станції Імені Тараса Шевченка
• 
  Вокзал станції Знам'янка-Пасажирська
• 
  Станція метро «Хрещатик»
• 
  Станція метро «Арсенальна»
• 
  Станція метро «Дніпро»
• 
  Автобусно-залізничний вокзал Челябінська

Примітки

1. Крушинский Станислав Иосифович // Веб-сайт «Подвиг народа. 1941–1945». (рос.) [Архівовано 8 лютого 2012 у WebCite]
2. Пам'ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер 187.
3. Щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, пам'ятка архітектури та містобудування, науки і техніки, охоронний номер 529/1-Кв.
4. Пам'ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер 169.

Джерела

• Київський метрополітен. Збірник. — К. : Київське обласне книжково-газетне видавництво, 1962. — 276 с.
• Головко Г. В., Коломиец Н. С. Киевский метрополитен. — К. : Госстройиздат, 1963. — 42 с.
• Заремба Ф. М., Целиковская Т. А., Марченко М. В. Киевский метрополитен. — Изд. 2-е. — К. : Будівельник, 1980. — 168 с., ил. (рос.) (укр.)
• Киевский метрополитен 40 лет // Публицистические очерки. — Х. : Научно-технологический институт транскрипции, трансляции и репликации, 2000. — 224 с. — ISBN 966-7881-00-8. (рос.)
• Київметробуду — 50. Траси в майбутнє / Упорядник В. Ю. Кейбіс. — К. : Видавництво «Росток», 1999. — 290 с., іл.
• Київське метро. Погляд крізь роки / Д. О. Єрмак. — К.: Скай Хорс, 2012. — 276 с., фотогр. — ISBN 978-966-2536-13-3.
• Київський метрополітен: хронологія, події, факти / Кость Козлов. — К. : Сидоренко Б. В., 2011. — 256 с., іл. — ISBN 978-966-2321-17-3.
• Куриленко М. Т. З історії Київського метрополітену. Путівник по музею. — К. : Поліграфічне підприємство «ЕКСМО», 2005. — 286 с. — ISBN 966-8555-44-9.
• Мельничук Г. В. 50 років Київському метрополітену. — К. : «АДЕФ-Україна», 2010. — 210 с. — ISBN 978-966-187-082-5.
• Вокзал / Голубев Г. Е., Петюшенко В. М. // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969–1978. (рос.)
• Союз архитекторов Украины. Документы (пригласительный билет, афиша) о проведении выставки живописных работ архитектора С. И. Крушинского в г. Киеве (1982) // ЦДАМЛМ України, ф. 640, оп. 1, спр. 2941. — 2 л. (рос.)
• Крушинский Станислав Иосифович, 1915, старший сержант. Сводная информация // Веб-сайт «Память народа. 1941–1945». (рос.) [Архівовано 30 травня 2022 у Wayback Machine.]
• Крушинський Станіслав Йосипович [зображувальні матеріали] // Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного.
• Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 21 січня 1986 року № 49 «Про затвердження переліку пам'ятників архітектури місцевого значення» // Бюлетень виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів. — 1986. — № 2. — С. 8–14. [Архівовано з першоджерела 19 жовтня 2013.]
• Об'єкти культурної спадщини в м. Києві // Головне управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації.

Київ   Архітектура   Біографії