Крапка з комою

;

Пунктуація

апостроф (' , ’)
дужки ([ ], ( ), { }, ⟨ ⟩)
двокрапка (:)
кома (,)
тире (, –, —, ―)
три крапки (…, …)
знак оклику (!)
крапка (.)
дефіс (-, )
знак питання (?)
лапки (« », “ ”, „ “)
крапка з комою (;)
Скісна риска (/)
Розділювачі
пробіл ( ) ( ) ( ) (␠) (␢) (␣)
інтерпункт (·)
Основні друкарські знаки
амперсанд (&)
равлик (@)
зірочка (*)
обернена скісна риска (\)
маркер списку ()
циркумфлекс (^)
макрон (¯)
хрестик (†, ‡)
символ градуса (°)
перевернутий знак оклику (¡)
перевернутий знак питання (¿)
октоторп (#)
символ номера ()
порядковий індикатор (º, ª)
відсоток (%)
проміле ()
базисний пункт ()
символ абзацу ()
штрих (′, ″, ‴)
символ параграфа (§)
тильда (~)
підкреслення (_)
вертикальна риска (|, ¦)
Інтелектуальна власність
знак охорони авторського права (©)
символ правової охорони товарного знаку (®)
символ знаку обслуговування ()
знак охорони суміжних прав
для фонограми
()
символ товарного знаку ()
Символи валют
символ валюти (¤)
символи валют
฿ ฿ ¢ R$ $ £ ƒ £ ¥

Кра́пка з ко́мою, або сере́дник[1] (;), — розділовий знак, проміжний між комою та крапкою.

Історія

Вперше введена італійським друкарем Альдом Мануцієм (Aldo Pio Manuzio)[2], що використав її для розподілу протилежних слів і незалежних частин складносурядних речень. Сам знак було запозичене з нот Григоріанських співів[3]. Шекспір вже використав крапку з комою у своїх сонетах.

Назва знаку «середник» з'явилася у «Руській граматиці» 1893 року Степана Смаль-Стоцького та Теодором Ґартнером[4][5], згодом набуло поширення запозичене з російської «крапка з комою» (рос. точка с запятой)[6].

В українській мові

В українській мові ставиться між частинами складносурядного речення, якщо вони дуже поширені або далекі за змістом.

Інше використання

У мовах програмування середник розділяє оператори програми.

Середник також використовують як частину смайла, що означає підморгування «(-_-;)» чи суму «(;_;)».

Джерела

Примітки

  1. Середник [Архівовано 4 червня 2019 у Wayback Machine.]. Офіційний сайт Української мови
  2. Truss, Lynn (2004). Eats, Shoots & Leaves: The Zero Tolerance Approach to Punctuation. New York: Gotham Books. с. 111. ISBN 1-59240-087-6.
  3. Карати не можна милувати: історія походження розділових знаків [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.] «BBC»
  4. Наталія Андрощук. Формування пунктуаційної системи сучасної української мови та її відображення в правописних джерелах. [Архівовано 22 грудня 2018 у Wayback Machine.] Науковий вісник Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. — Луцьк: Вежа, 1996. № 22(271)
  5. Юрій Шевельов. «Внесок Галичини у формування української літературної мови» [Архівовано 15 лютого 2019 у Wayback Machine.]
  6. С. В. Шевчук. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.] / С. В. Шевчук, І. В. Клименко. — 2-ге вид., випр. і допов. — Київ: Алерта, 2011. — 694 c.