Коцель

Коцель
статуя Коцеля в парламенті Сербії, Белград
Псевдо	Гозіл (Хозіл)
Народився	невідомо
Помер	876(0876)
Діяльність	правитель
Суспільний стан	шляхтич^[d]
Титул	князь
Батько	Прібіна
Діти	Коцель
Медіафайли у Вікісховищі

Коцель (словац. Koceľ, * ? — † 876) — князь Блатенського князівства на теренах сучасної західної Угорщини, син князя Прібіни та його баварської дружини. Отримав баварське ім'я Gozil (Chozil), яке звучало в слов'янському варіанті як «Коцел».

Після смерті свого батька приблизно 861 року став князем у Панонському князівстві, до того був графом павдеподібно Блатенського графства як частини Блатенського князівства.

Відіграв важливу роль у підтримці християнства, коли у його столиці Блатнограді в Панонії 867 року гостювали Кирило і Мефодій, коли вони були на їхньому шляху до Риму. Солунські брати запалили Коцеля ідеєю поширення слов'янської літургії і виховали в Блатнограді приблизно п'ятдесят учнів.

На зламі 869/870 років папа Адріан II висвятив Мефодія на архиєпископа Панонії, про що його просив і Коцель. Його володіння не уникли уваги Риму і в наступних роках. Перед 14 травнем 873 року новий папа римський Іван VIII прислав Коцелеві листа, в якому дорікає йому, щоб його володіння «очистилося від перелюбу та інших поганських звичаїв». Далі йому прислав ще одного особистого листа, в якому називає двох чоловіків, здається Коцелевих вельмож, які зрадили своїх дружин. Просить Коцеля, щоб заборонив їх розлученню і подібно поступав також у інших схожих випадках. З обох листів випливає, що Рим був дуже добре проінформований про ситуацію в Паннонії. Це зумовлено тодішньою зовнішньополітичною ситуацією. Коцель був підпорядкований Східнофранкському королівству, і тому Рим був краще інформований про події в його князівстві, ніж про незалежні землі, як наприклад у Великій Моравії.

Причина смерті князя Коцеля оповита таємницею. Після його смерті князівство успадкували сини Вільям та Енгелшалк. Але не на довгий час, бо у 882–884 роках князь Святополк I на колишніх володіннях Коцеля здійснив кілька політичних чисток і після того ці землі включив у склад Великоморавії.

Література

• Алимов, Денис Е. (2015). В поисках племени: Посавское и Нитранское княжества в контексте этнополитической ситуации в славянском мире в IX в. Исторический формат. 4: 246—273.
• Betti, Maddalena (2013). The Making of Christian Moravia (858-882): Papal Power and Political Reality. Leiden-Boston: Brill. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 4 жовтня 2020.
• Bowlus, Charles R. (1995). Franks, Moravians, and Magyars: The Struggle for the Middle Danube, 788-907. Philadelphia: University of Pennsylvania Press. Архів оригіналу за 26 серпня 2021. Процитовано 4 жовтня 2020.
• Goldberg, Eric J. (2006). Struggle for Empire: Kingship and Conflict under Louis the German, 817-876. Ithaca, NY: Cornell University Press. Архів оригіналу за 5 листопада 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
• Richards, Ronald O. (2003). The Pannonian Slavic Dialect of the Common Slavic Proto-language: The View from Old Hungarian. Los Angeles: University of California. Архів оригіналу за 3 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.