Костриця валіська

Костриця валіська
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Рід: Костриця (Festuca)
Вид:
Костриця валіська (F. valesiaca)
Біноміальна назва
Festuca valesiaca

Костриця валіська (Festuca valesiaca) — багаторічна трав'яниста щільнодерниста рослина з роду костриця (Festuca) родини тонконогових (Poaceae). Кострицю валіську зрідка називають типчако́м[1], серед народних назв також типець[2].

Опис

Величезна кількість щетиноподібних, звивистих, згорнутих уздовж сизих листків створює густу щітку до 1  см у діаметрі. Плідних пагонів небагато. Рослина зазвичай виростає до 20—25 см заввишки і закінчується вузькою волоттю з досить великих 5—6 квіткових колосків. Нижня квіткова луска з остюком 4—7 мм завдовжки. Плід — зернівка. Цвіте в травні — червні. Росте на ущільнених ґрунтах у степах, сухих луках, сухих сонячних схилах, кам'янистих місцях по всій Україні. Єдиною незайманою територією з переважанням костриці валіської в Україні (і в Європі взагалі) є заповідний степ в Асканії-Нова[джерело?].

Значення і застосування

Костриця валіська є найкращою пасовищно-кормовою рослиною в степу й напівпустелі; особливо охоче поїдається дрібною худобою й кіньми, будучи для них кормом навесні. Цінна вона ще й тим, що, розвиваючись сильно на початку літа, в серпні випускає нове листя, що служить кормом на осінніх і зимових пасовищах. Збою не боїться і, навпаки, інтенсивний випас худоби на ковилово-типчакових степах призводить до витіснення ковили, що тільки покращує пасовище. За характером росту для косовиці не придатний; врожайність до 0,4-0,8 т з га. Для величезних просторів північного і центрального Казахстану є основною пасовищною рослиною. Застосовується для влаштування газонів.

Примітки

  1. ↑ Типчак // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ Festuca valesiaca // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.

Посилання


Це незавершена стаття про злакові.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.