Костриця (рід)

Костриця
Festuca pratensis
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Надтриба: Poodae
Триба: Poeae
Підтриба: Loliinae
Рід: Костриця (Festuca)
L.
Види

Див.текст

Вікісховище: Festuca
Festuca brevipila
Festuca cinerea
Festuca eskia

Костриця (Festuca) — рід трав'янистих рослин родини тонконогові (Poaceae).

Зустрічаються на луках, у лісах. Ростуть у всіх регіонах Землі з холодним, помірним та субтропічним кліматом, а також у гірських районах тропіків.[1]

Пилок костриці є суттєвим алергеном, що викликає поліноз.[2]

Ботанічний опис

Стебло прямостояче, висотою 10-120 (до 200) см. Рослина утворює підземні повзучі пагони або густі дернини.

Листки лінійні, зазвичай шорсткі або волосисті, рідше голі та гладкі, шириною до 15 мм, часто згорнуті або складені уздовж пластинки.

Суцвіття — розлогі або стислі волоті. Колоски довжиною 5-15 мм, з 2-10 (до 15) квітками, пухкі, на ніжках, з шорсткою, звивистою остю. Тичинок 3, зав'язь обернено-яйцеподібна з двома приймочками.

Зернівка подовгаста, довжиною 2,3-5 мм, на спинці опукла, спереду жолобчаста.

Значення та використання

Більша частина видів — кормові рослини. Особливо цінною пасовищною та сінокісною рослиною є Костриця лучна (Festuca pratensis), близька до неї Костриця очеретяна (Festuca arundinacea) дає більш грубе сіно, але витримує засоленість ґрунтів. Хорошою пасовищною рослиною є Костриця червона (Festuca rubra).

Костриця лучна та костриця червона також широко використовуються для створення газонів.

Види

Види, які ростуть на території України:

Див. також

Примітки

  1. Darbyshire, S. J. and L. E. Pavlick. Festuca. [Архівовано 25 жовтня 2012 у Wayback Machine.] Grass Manual. Flora of North America.
  2. Esch, R. E., et al. (2001). Common allergenic pollens, fungi, animals, and arthropods. [Архівовано 14 вересня 2011 у Wayback Machine.] Clinical Reviews in Allergy and Immunology 21(2) 261-92.

Посилання

Джерела