Костриця гірська

Костриця гірська
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Рід: Костриця (Festuca)
Вид:
Костриця гірська (F. drymeja)
Біноміальна назва
Festuca drymeja

Костриця гірська[1] (Festuca drymeja) — вид однодольних квіткових рослин з родини злакових (Poaceae).

Опис

Це багаторічна, пучкова, нещільна трав'яниста рослина з коротким кореневищем. Стебла досить товсті, прямі, 70–110(150) см завдовжки. Листові пластинки плоскі, поступово загострені, до 20–80 см завдовжки й 5–15 мм ушир, свіжозелені, шорсткі з обох боків, по краях грубо щетинисті; язичок війчастий, 2–3 мм завдовжки; біля основи стебла розташовані 2–3 безлопатеві листки, зведені в солом'яно-кольорові лускоподібні, що поздовжньо розпадаються піхви. Суцвіття — однобока волоть 10—30 см завдовжки, з багатьма колосочками. Колосочки еліптично-ланцетні, 4–6-квіткові, 7 мм завдовжки, жовтувато-зелені. Колоскові луски неоднакові, гострі, нижня 2–3 мм завдовжки, верхня 3–4 мм; квіткові луски 5-жилкові, шкірясті, 4–5 мм завдовжки, на спині закруглені. Зерно подовжене, дрібне. Цвітіння: червень і липень[2][3].

Поширення

Вид росте у Європі (від Німеччини до Італії й Північного Кавказу), північно-західній Африці (Туніс Алжир, Марокко), західній Азії (Іран, Туреччина, південний Кавказ)[4].

В Україні росте у лісовому поясі Карпат від 400 до 800–1000 м н. р. м., по схилах північної експозиції, над потоками та струмками — у Карпатських лісах, зрідка. У ЧКУ має статус «вразливий»[5].

Джерела

  1. Festuca drymeja // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Vít Grulich (2018). Festuca drymeja. botany.cz. Процитовано 01.10.2022. (чеськ.)
  3. Festuca drymeja. The Bulgarian flora online. Процитовано 01.10.2022. (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 01.10.2022. (англ.)
  5. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 452.