Кормильча

село Кормильча
Троїцька церква
Троїцька церква
Троїцька церква
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Кам'янець-Подільський район
Тер. громада Чемеровецька селищна громада
Код КАТОТТГ UA68020290210067245 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1402
Населення 799
Площа 2,643 км²
Густота населення 302,31 осіб/км²
Поштовий індекс 31655
Телефонний код +380 3859
Географічні дані
Географічні координати 48°51′8″ пн. ш. 26°23′47″ сх. д. / 48.85222° пн. ш. 26.39639° сх. д. / 48.85222; 26.39639
Середня висота
над рівнем моря
228 м
Місцева влада
Адреса ради 31600, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, смт Чемерівці, вул. Центральна, буд. 40
Карта
Кормильча. Карта розташування: Україна
Кормильча
Кормильча
Кормильча. Карта розташування: Хмельницька область
Кормильча
Кормильча
Мапа
Мапа

CMNS: Кормильча у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Корми́льча — село в Україні, у Чемеровецькій селищній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Назва

В історичних документах поселення Кормильча згадується як: Кормилець, Кормилеці з ХV століття.[1]

Географія

Подільське село Кормильча розкинулось на південному заході України, за 23 кілометри від Кам’янця-Подільського. Селом тече річка Жванчик. Біля села проходить автошлях регіонального значення Р48 Кам'янець-Подільський — Сатанів.

Рельєф села широко хвилястий, неоднорідний. Населений пункт багатий на корисні копалини, такі як: будівельне каміння, каолінові глини, пісок.

Клімат

Кормильча знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом. Але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою в області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою.

Грунти населеного пункту належать до Чернівецького агрогрунтового району західної підзони лісостепу.

Історія

Національний банк репресованих
Список жертв Голодомору, Хмельницька область

Археологічні дані стверджують давньоруське походження села. В XI столітті Середня Наддністрянщина, яка з ХІІ століття відома під назвою Пониззя, входила до Теребовлянського князівства, з 1141 року - до Галицького, а 1199 року територія ввійшла до Галицько-Волинського князівства. Літописні джерела характеризують Південно-Західну Русь ХІІ-ХІІ століття як економічно досить розвинутий край.

Король Польщі Владислав II Ягайло видав 9 серпня 1402 року привілей Юрієві зі Львова на посаду війта у Кам'янці та на поселення Кормильче. 26 березня 1410 року дав привілей подільському воєводі Грицькові Кердею на Кормильче та Ходиківці (тепер Зарічанка).[2]

Король Сигізмунд І Старий у 1525 році надав село магістрату Кам'янця для забезпечення доходів, які мали використовуватись на утримання бурмістрів та райців.

Згадане в податковому описі 1565 року серед містечок Подільського воєводства[3] (с. 180).

1593 року Кормильче належало до Анни та Катерини (з роду Гринька Кередея) з Оринина.

1647 року король Владислав IV Ваза призначив доходи села Кормильча на зберігання хлібного магазину і міської артилерії в Кам’янці.

Церква святої Трійці збудована в 1731 році. 1771 року церкву перебудовано за кошти Крузера, кам’янецького судді. Церква була кам’яна в стінах на 9 ліктів, а верх з трьома куполами, структури великої. В 1886 році на місці святої Трійці збудована нова кам’яна одноверха хрещата церква, крита залізом, з дзвіницею над західним входом.

1795 року село Кормильча відносилось до Кам’янецького повіту, Лянцкоронської волості.

XVIII столітті Кам’янець, якому належало село Кормильче, віддав його в оренду міщанам. А з 1809 року селяни Кормильча замість панщини платити Кам’янецькому магістрату гроші.

В другі половині ХІХ селі був збудований громадський млин, а також перед першою світовою війною функціонувала каменоломня (кар’єр). Інженером тут був Чекарда, десятником Кшемінський. На цю каменоломню селяни ходили на заробітки, де їх жорстоко експлуатували. Каменоломня належала державі. Ходили селяни на заробітки і в Бессарабію до поміщиків.

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій.

В 19321933 селяни села пережили сталінський голодомор.

Роки Великого терору 1936-1937 вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу».

Після завершення Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.

З 1991 року в складі незалежної України.

15 вересня 2016 року шляхом об'єднання сільських територіальних громад, село увійшло до складу Чемеровецької селищної громади.[4] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

До адміністративної реформи 19 липня 2020 року село належало до Чемеровецького району, після його ліквідації, увійшло до складу Кам'янець-Подільського району.[5]

Населення

На 1900 рік населення Кормильча складало: 756 чоловічого та 755 жіночого населення, сумарно 1501 особа.

Населення становить 799 осіб на 2001 рік.

Мова

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Відсоток
українська 98,62%
російська 1,38%

Відомі уродженці

Народились

Проживали, перебували

Природоохоронні території

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Світлини

Див. також

  • Поділля — історико-географічна область.
  • Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
  • Подільський говір — різновид говорів української мови.
  • Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної влади.
  1. Історія села Кормильча
  2. Михайло Грушевський. Матеріали до історії суспільно-політичних і економічних відносин Західньої України. Серія перша (ч. 1-80) (1361—1530). — С. 12, 16-17. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.
  3. Jabłonowski, Aleksander (1 січня 1902). Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. Warszawa. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 19 березня 2016.
  4. ВВРУ, 2017, № 4, стор. 92
  5. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  6. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

Посилання


 

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia