Концерт для віолончелі з оркестром (Елгар)

Концерт для віолончелі з оркестром
англ. Cello Concerto in E minor, op. 85[1]
КомпозиторЕдвард Елгар
Видано1920
ТональністьМі мінор
Прем'єра
Дата27 жовтня 1919

Концерт для віолончелі з оркестром мі мінор, Op. 85 — остання відома робота Едварда Елгара. На відміну від створеного раніше концерту для скрипки, який є ліричним і пристрасним, концерт для віолончелі має здебільшого споглядальний і елегійний характер.

Історія

Перше виконання концерту було провальним, і твір було поховано на 40 років. Однією з причин стала нестача репетицій і як наслідок — невпевнена гра оркестру, з яким до того ж соліст взагалі кілька разів розійшовся. І тільки в 1960 році, коли його тріумфально зіграла Жаклін дю Пре, він увійшов до репертуару всіх віолончелістів світу. Музиці концерту притаманний особливий нерв, якого немає в інших творах Елгара[2].

Структура

Концерт складається з чотирьох частин:

  1. Adagio — Moderato
  2. Lento — Allegro molto
  3. Adagio
  4. Allegro — Moderato — Allegro, ma non-troppo — Poco più lento — Adagio.

Примітки

  1. ↑ MusicBrainz — MetaBrainz Foundation, 2000.
  2. ↑ Элгар Эдвард. Архів оригіналу за 18 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Концерт для віолончелі з оркестром (Елгар)

  1. Запис концерту з Жаклін дю Пре [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.]