|
Кононенко Харитя Мусіївна
 Хари́тя Мусі́ївна Кононе́нко (* 18 жовтня 1900, Миколаївка Кременчуцького повіту — нині Полтавської області — † 15 жовтня 1943, Рівне) — українська громадська діячка, журналістка. Виховувалась в родині своєї тітки О'Коннор-Вілінської Валерії й дядька Олександра Вілінського. ЖиттєписДочка поета Мусія Кононенка. 1917—1918 — членка осередку середньошкільників у Києві. Студенткою разом з подругами брала участь у траурному похороні героїв Крут. 1918 року виїхала до Швейцарії — Вілінський призначений консулом УНР. 1921 року стала членом Української національної секції Міжнародної Ліги миру і свободи, заснованої у Відні, редагує жіночу сторінку газети «Діло». В складі Пласту у Подєбрадах (там родина проживала з 1920-го) і Празі, членкиня Українського Пластового Комітету в Празі; закінчила Українську Господарчу Академію та Карлів університет — отримала ступінь доктора філософії; писала прозу та поезію. Стала співзасновницею Союзу українок Канади — 1925, працювала в інституті ім. Петра Могили. У 1928 році повертається до Чехо-Словаччини й бере участь в українському громадському житті на Закарпатті та у Празі. 1930 року переїздить до Галичини. 1939 захистила докторантуру права в УВУ, також — доктор економічних наук. 1941—1943 — одна з керівників леґального Українського Червоного Хреста на Волині з осередком в Рівному, займалася з колегинями відродженням «Просвіти». Після заборони німцями діяльності УЧХ організувала і очолила «Суспільну опіку відділу охорони народного здоров'я». Підтримувала зв'язок з УПА, постачала повстанцям медикаменти, посилала до них медичний персонал. Багато теплих слів про її діяльность залишив на сторінках своїх мемуарів «Армія без держави» отаман Т. Бульба-Боровець. Також багато зробила для порятунку радянських полонених у німецьких концтборах — на її заклик тисячі рівненців зголошуються бути родичами полонених червоноармійців. 16 липня 1943 заарештована німцями за співпрацю з ОУН і УПА. 15 жовтня 1943 у результаті чергової провокації штатного терориста Кузнєцова, розстріляні в'язні рівненської тюрми — в основному українська інтелігенція — близько 500 арештованих — в яру, поблизу сучасної вулиці Степана Бандери. Тіло її спалене.
На вулиці Соборній в Рівному в її честь встановлена пропам'ятна дошка. Джерела
|
|||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
