Кононенко Микола Григорович
Кононе́нко Мико́ла Григо́рович (14 грудня 1937, Іваниця, Сумська область) — український хірург-онколог, вчений, доктор медичних наук, професор кафедри хірургії, травматології, ортопедії та фтизіатрії Медичного інституту СумДУ, Почесний професор Сумського державного університету. БіографіяНародився в с. Іваниця Недригайлівського району Сумської області. Мати Анастасія Демидівна (1907—1978) була колгоспницею, а батько Григорій Григорович (1907—1978) — ковалем. Навчався в Іваницькій семирічній школі і Недригайлівській середній школі[1]. Після закінчення школи в 1954 році вступив до Станіславського державного медичного інституту (нині Івано-Франківський національний медичний університет). Під час навчання на шостому курсі одружився з дівчиною Ніною, яка навчалася на офтальмолога. У 1960 році закінчив медичний інститут за спеціальністю лікаря-куратора і був направлений на роботу в Луганську область, де працював хірургом та завідувачем хірургічного відділення Центральної районної лікарні м. Зимогір'я. Після трьох років роботи повернувся разом із сім'єю на Сумщину. З 1963 року працював лікарем-онкологом в Сумському обласному онкологічному диспансері, а в 1968 році — призначений завідувачем його хірургічного відділення (на 75 ліжок). 1973 року вступив до аспірантури відділу онкопроктології Київського науково-дослідного рентгено-радіологічного і онкологічного інституту (нині — Національний інститут раку МОЗ України). Після закінчення аспірантури працював молодшим, а з 1978 року — старшим науковим співробітником відділу пухлин опорно-рухового апарату. Пізніше, в 1981 році очолив відділення дитячої онкології Київського науково-дослідного рентгенорадіологічного інституту і наступні 11 років виконував обов'язки позаштатного дитячого онколога МОЗ України. 1993 року почав працювати в Медичному інституті Сумського державного університету[2]. Очолив кафедру загальної хірургії, яка станом на 2005 рік має назву «Кафедра хірургії з дитячою хірургією та курсом онкології». З 1995 по 2003 рік перебував на посаді голови обласного наукового товариства хірургів. З 2011 року — професор «Кафедри хірургії з дитячою хірургією та курсом онкології», а з 2020 року — професор «Кафедри хірургії, травматології, ортопедії та фтизіатрії». Наукова діяльністьЗаймається науковою та винахідницькою діяльністю. Працює в напрямку досліджень перфоративної виразки пілородуоденальної зони, спайкової хвороби очеревини, мезентеріального тромбозу, травматичного ушкодження органів черевної порожнини, комбінованих і комбіновано-розширених оперативних втручань в онкології. Результати досліджень Миколи Григоровича багаторазово доповідалися на раніше всесоюзних, а потім всеукраїнських з'їздах і конференціях хірургів та онкологів [3]. Науковою діяльністю почав займатися під час навчання в Станіславському державному медичному інституті. Відвідував студентські наукові гуртки на кафедрах хірургії та топографічної анатомії і оперативної хірургії, був учасником інститутських олімпіад та студентських наукових конференцій у вузах України. На четвертому курсі університету був направлений до Харківського медінституту, де презентував свою роботу про кровопостачання сідничного нерва в умовах перев'язки артерії[4]. Під час навчання в аспірантурі займався розробкою комбінованих і комбіновано-розширених хірургічних втручань в онкопроктології. На основі результатів проведених досліджень написав і захистив у 1977 році кандидатську дисертацію «Комбинированные оперативные вмешательства при раке прямой кишки»[5]. У 1977 році став молодшим, а в 1978 — старшим науковим співробітником наукового підрозділу пухлин опорно-рухового апарату НДІ. У 1990 році захистив докторську дисертацію «Неорганные новообразования малого таза (клиника, диагностика, лечение)», в якій узагальнив власний досвід з діагностики і хірургічного лікування дорослих і дітей, хворих на неорганні новоутворення даної локалізації. В роботі було проаналізовано історії хвороб 330 осіб, з них 110 дітей. 1991 року отримав науковий ступінь доктора медичних наук. Під час роботи в Сумському державному університеті його наукова діяльність спрямована на подальше вивчення проблем перфоративної виразки пілородуоденальної зони, спайкової хвороби очеревини, мезентеріального тромбозу, травматичного пошкодження органів черевної порожнини. Під його керівництвом захищено 6 кандидатських дисертацій. Неодноразово його учні отримували призові місця на всеукраїнських студентських олімпіадах з хірургії. У 2001 році — перше місце по Україні[6]. Викладацька діяльністьАвтор лекційного курсу та методичних рекомендацій і вказівок для студентів та лікарів-інтернів. Проводить практичні заняття зі студентами, магістрантами та лікарями-інтернами. Микола Григорович є членом Атестаційної комісії УОЗ Сумської ОДА. Входить до складу редакційної ради журналу «Харківська хірургічна школа»[7]. Професійна діяльністьМикола Григорович — хірург-онколог вищої кваліфікації. Розпочав лікарську діяльність в Центральній районній лікарні м. Зимогір'я Луганської області. Невдовзі пройшов додаткові курси тематичного вдосконалення з хірургії, травматології, урології в Луганській обласній лікарні та оволодів основами анестезіології, зокрема ендотрахеальним наркозом. Його вчителями та наставниками були хірурги Клавдія Олександрівна Музика та Микола Михайлович Амосов[1]. Після проходження курсів займався лікуванням хворих з ургентною хірургічною патологією, постраждалих із тяжкою травмою, особливо шахтною, з травматичними пошкодженнями опорно-рухового апарату. Проводив резекцію шлунка при виразковій хворобі; інтрамедулярний остеосинтез при переломі стегнової кістки, великогомілкової кістки, ключиці. Працюючи в Сумському обласному онкологічному диспансері, освоїв нові види операцій, зокрема вперше в області виконав дві панкреатодуоденальні резекції при раку підшлункової залози. Під час роботи над кандидатською дисертацією в НДІ рентгенорадіології та онкології вперше в СРСР запровадив розроблені за кордоном суперрадикальні втручання при місцево-поширеному раку прямої кишки — евісцерації таза (видалення всіх органів малого таза)[1]. Наукові праціАвтор понад 300 наукових та навчально-методичних праць, серед них — керівництво для лікарів «Политравма» в 2-х томах, монографія «Закрита травма живота» та підручники, видані у співавторстві. Микола Григорович є автором розділу «Загальні та окремі питання дитячої онкології» у 4-томному навчальному посібнику «Медицина дитинства» за ред. П. С. Мощича та розділу «Загальні питання онкології» у підручнику «Загальна хірургія» за ред. С. П. Жученка. У здобутку Миколи Григоровича 5 винаходів, 13 патентів, 30 раціоналізаторських пропозицій[8].
Нагороди та відзнаки
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
