uk %D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%87%D0%BD%D0%B0

Конечна
Країна	Польща
Воєводство	Малопольське воєводство
Повіт	Горлицький повіт
Гміна	Устя-Горлицьке
Населення	57 осіб (2011)
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код	(+48) 18
Поштовий індекс	38-315
Автомобільний код	KGR
SIMC	0468128
GeoNames	768266
OSM	↑2668411 ·R (Ґміна Устя-Горлицьке)
	Конечна Конечна (Польща)
	Конечна Конечна (Малопольське воєводство)

Конечна (пол. Konieczna) — лемківське село у Польщі, у гміні Устя-Горлицьке Горлицького повіту Малопольського воєводства. Населення — 57 осіб (2011^[1]).

Розташування

Село знаходиться на відстані 16 кілометрів на південний схід від Устя Горлицького, 25 км на південний схід від Горлиців та 121 км на південний схід від Кракова. Конечна розташована у верхів'ї річки Ждиня. Село є кінцевим пунктом воєводської дороги № 997 (починається в Тарнові) — за прикордонним переходом Конечна-Бехерів простягається дорога на Бардіїв.

Історія

Село закріпачене в 1581 році. Згадується в податковому реєстрі 1581 року як село Петра Гладиша в Бецькому повіті, належало до парохії Боднарка, були 3 волоські подвір'я і господарство солтиса.

Книга народжених церкви у селі зачинається з 24.02.1732 p., з підписом пароха Ждині о. Івана Василькевича про хрещення Іоана сина Іоана Романича, пароха з Реґетова. Найстарша згадка про школу в Конечні походить з 1769 р. і міститься в протоколі, яким тодішній біцький декан о. Щавинський передав о. Іоанови Обушкевичеви приходські темпоралії в Конечні.

Після парохіяльної інвентаризації 1778 р. австрійський уряд вилучив дорогі срібні предмети, видавши натомість нічого не варті облігації.

В 1800 р. до парохії Ждиня приєднано церкву в Конечні. До 1945 р. в селі була дочірня греко-католицька церква парохії Ждиня Горлицького деканату, метричні книги велися від 1732 р.^[2]

18 червня (6 за старим стилем) 1849 року для придушення угорського заколоту з Горлиць на Бартфельд через село пройшли російські війська генерал-лейтенанта Купріянова (четверта піхотна дивізія, дві стрілецькі та дві саперні роти, кавалерійська бригада і три сотні донських козаків)^[3].

До виселення українців у селі було переважно лемківське населення: з 390 жителів — 370 українців, 20 поляків (прикордонна охорона)^[4].

У 1947 році в рамках операції «Вісла» українців-лемків депортовано на понімецькі землі, натомість завезено поляків^[5].

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1]^[6]:


	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	31	5	20	6
Жінки	26	7	11	8
Разом	57	12	31	14

Пам'ятки

Об'єкти, перераховані в реєстрі пам'яток Малопольського воєводства:

В селі є дерев'яна колишня греко-католицька церква святого Василія Великого 1905 р., з 1947 р. були спорадичні римо-католицькі служіння, в 1957—1961 рр. відбувалися греко-католицькі відправи — до арешту священика, з 1961 р. передана православній церкві.
Поряд є прицерковний цвинтар.
Військове кладовище № 46 часів Першої світової війни на прицерковному цвинтарі.

Крім того неподалік села є військове кладовище № 47 часів Першої світової війни.