|
Брунари
Брунари (пол. Brunary) — село в Польщі, у гміні Устя-Горлицьке Горлицького повіту Малопольського воєводства. Населення — 876 осіб (2011[1]). Історично належить до Лемківщини[2]. Брунари діляться на присілки: Брунари-Вижні, Брунари-Нижні, Яшкова і Вершки (перші три — окремі села до 1947 р.). РозташуванняСело лежить за 9 км від адміністративного центру Устя-Горлицьке, 15 км від міста Горлиці та за 97 км від Кракова. Історія селаПерша згадка про село Брунари датується 1335 роком, коли король Польщі Казимир III Великий призначив солтисом Данила Яшковського, виділив землю для церкви у Брунарах і закріпачив село за німецьким правом. Колишнє село Яшкова (теперішня частина села Брунари) закріпачив село за німецьким правом Самуель Яшко в 1343 році від імені Казимира Великого. У 1391 села були передані єпископу Кракова у складі т. зв. мушинського ключа. В 1426 році переведені на волоське право, а в 1577 було закріпачено Брунари Нижні. В 1626 році єпископ Кракова заборонив будівництво будь-яких греко-католицьких церков або збільшення кількості греко-католицьких священиків на своїй землі. В 1641 році єпископ Кракова віддав власність церков у Чорній та Перунці для підтримки священика Матея Бодневича у Брунарах з умовою, щоб помічник був з Чорної.[3]. Метричні книги велися з 1776 року[4]. До виселення лемків село належало до Грибівського деканату Перемиської єпархії. Населення села Брунари Вижні складалось переважно з українців, греко-католиків:
та
У селах Брунари Вижні, Брунари Нижні та Яшкова до 1945 року було практично чисто лемківське населення, зокрема на 1.01.1939:
На відміну від обох Брунарів у селі Яшкова залишилося тільки 50 греко-католиків через перехід у 1928 р. 280 жителів до Польської православної церкви. У 1940 р. в 36-річному віці помер місцевий парох і за сумісництвом декан Грибівського деканату Антоній Погорецький унаслідок тяжких побоїв, отриманих у концтаборі Береза Картузька; похований коло церкви. Під час німецької окупації місцева вчителька переховувала чотирьох євреїв. Власник магазину в селі поляк-фольксдойч доніс німцям і ті розстріляли 4 євреїв, учительку, її чоловіка і двох дітей. Понад 10 молодих людей з Брунарів вступило до УПА в 1945—1947 рр. і захищали рідний край від польського терору. 5 жовтня 1946 р. під селом розгорівся бій з Військом Польським.[6] У 1947 р. в ході операції «Вісла» українців з усіх трьох сіл було ув'язнено в концтаборі «Явожно» або депортовано на понімецькі землі[7]. У 1975—1998 роках село належало до Новосончівського повіту Новосондецького воєводства. ДемографіяДемографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:
Церква Архангела Михаїла — давній греко-католицький храм[9]. Перша божниця у Брунарах постала після 1616 року, коли у селі була заснована греко-католицька парафія. Нову церкву збудували 1653 року, а сучасну церкву — в XVIII столітті. 1831 року її перебудували й розширили. Колишній презбітерій поєднали з навою. Дерев'яна церква належить до лемківського зодчества XVII століття. Архітектурна структура храму розділена на три квадрати: вівтар, нава і бабинець. Усі зовнішні елементи церкви покрити ґонтом. Над притвором височіє вежа. Кожна баня увінчана декоративними хрестами. Усередині бароковий іконостас XVIII століття. Збереглися настінні фрески XVIII—ХІХ століть, розписані в синіх тонах з виноградними мотивами. Окрім головного вівтаря XVII століття у церкві є два бокових вівтаря XVIII століття. Художньо цінними у них є ікони Богородиці й Преображення. Після операції «Вісла» 1947 року, коли лемки були переселені на понімецькі території Польщі, храм став використовуватися як римо-католицький костел. 2013 року храм оголосили об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО разом з рядом інших дерев'яних церков у Польщі та Україні. Примітки
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Брунари
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
