|
Комарецький Микола Ананійович
Микола Ананійович Комарецький (4 травня 1877, Чорнухи, Полтавська губернія — 25 червня 1931, Ленінград, СРСР) — протоієрей Російської православної церкви, церковний та громадський діяч. Депутат Державної думи Російської імперії III скликання[ru] від Полтавської губернії. Громадська діяльністьНародився 4 травня 1877 року в містечку Чорнухи Лохвицького повіту Полтавської губернії в родині священника. 1899 року закінчив Полтавську духовну семінарію і рукопокладений в ієреї. Служив священником спочатку в селі Сакунова Слобода, потім — у містечку Костянтиново Роменського повіту. Володів 78 десятинами землі[1].  15 жовтня 1907 року обраний депутатом Державної думи III скликання[ru] від Полтавської губернії. Увійшов до фракції октябристів, а з жовтня 1909 року, починаючи з третьої сесії, належав до правих октябристів[1]. Працював у комісіях у справах Православної Церкви, віросповідання, народної освіти та місцевого самоврядування. 1907 року подав на розгляд думи законопроєкт «Про введення загального початкового навчання». Брав участь у розробці законопроєктів «Про мову викладання в школах місцевостей з малоруським населенням», «Про покращення та збільшення селянського землеволодіння та землекористування», «Про пенсії вчителям та вчителькам парафіяльних шкіл». Під час роботи в думі в 1907—1912 роках відвідував лекції Археологічного інституту[ru] в Санкт-Петербурзі. 1912 року призначений полковим священником. Наступного року служив священником військової в'язниці. З 1914 року — благочинний Роменського повіту. Фінансував потреби десяти церков, будівництво трьох земських училищ, купив та передав училищам сотні книг. Брав участь у Першій світовій війні як полковий священник. За це отримав державні нагороди Російської імперії 1917 року переведений до стану протоієреїв. З 1919 року служив у Благовіщенській церкві Кінногвардійського полку[ru] в Петрограді. 1922 року проти Комарецького було відкрито кримінальну справу «Про спротив вилученню церковних цінностей». Арештований 28 березня, проте за три місяці був виправданий судом та звільнений. Після закриття Благовіщенської церкви в 1928 році служив на подвір'ї Конівського Різдво-Богородичного монастиря[ru] та в церкві Большеохтінського цвинтаря[ru]. Помер у Ленінграді 25 червня 1931 року. Похований на Большеохтінському кладовищі. НагородиЗа службу капеланом під час Першої світової війни нагороджений державними нагородами Російської імперії[2]:
РодинаБув одружений із попадею Марією Іванівною. У шлюбі народилися сини Борис та Михайло[2]. Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.png)
