Колоратка чорногорла

? Колоратка чорногорла
Чорногорла колоратка (підвид P. s. stellata, Пітермаріцбург, Квазулу-Наталь, ПАР) Спів чорногорлої колоратки (підвид P. s. transvaalensis, Зімбабве)
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Мухоловкові (Muscicapidae) Рід: Чорногорла колоратка (Pogonocichla) Cabanis, 1847 Вид: Колоратка чорногорла
Біноміальна назва
Pogonocichla stellata (Vieillot, 1818)
Ареал поширенняя виду
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Muscicapa stellata
Посилання
Вікісховище: Pogonocichla stellata Віківиди: Pogonocichla stellata ITIS: 562370 МСОП: 22709611 NCBI: 228321

Колора́тка чорногорла[2] (Pogonocichla stellata) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає в горах Східної і Південної Африки[3]. Це єдиний представник монотипового роду Чорногорла колоратка (Pogonocichla).

Опис

Чорногорла колоратка (підвид P. s. transvaalensis, Зімбабве)

Довжина птаха становить 15-16 см, вага 18-25 г. Виду загалом не притаманний статевий диморфізм, однак самиці є дещо меншими за самців. У представників номінативного підвиду голова чорнувато-сіра, перед очима білі плямки, на горлі невелика біла пляма. Спина зелена, верхні покривні пера крил оливково-зелені, махові пера синювато-сірі, хвіст чорний з жовтими поперечними смугами. Груди і живіт яскраво-жовті. Дзьоб широкий, чорний, окаймлений добре розвиненими щетинками, які допомагають птахами при полюванні[4]. Лапи рожевуваті[3].

У молодих птахів верхня частина тіла чорнувато-коричнева, поцяткована золотими плямками, нижня частина тіла у них жовта, поцяткована коричневим лускоподібним візерунком. Через деякий час птахи набувають напівдорослого оперення, яке зберігається у них до двох років. В цей час верхня частина тіла у них темно-оливкова, груди і живіт жовті, поцятковані сірими смужками, а хвіст такий, як у дорослих птахів, однак коричнюватий, а не чорний[3].

Представники підвиду P. s. pallidiflava є схожими на представників номінативного підвиду, однак груди і живіт у них більш блідо-жовті. Представники підвиду P. s. intensa значно відрізняються, спина у них має бронзовий відтінок, надхвістя жовте,а махові пера мають грифельно-чорні краї. Схожими на них є представники підвиду P. s. ruwenzorii, однак груди у них більш жовті. Представники підвиду P. s. elgonensis є схожими на представників номінативного підвиду, однак хвіст у них повністю чорний, хоча у напівдорослих представників цього підвиду жовті плями на хвості присутні. У представників підвиду P. s. macarthuri нижня частина тіла блідіша, а спина у них більш зеленувато-оливкова. У представників підвиду P. s. helleri спина зелена, а надхвістя жовте, тоді як у представників підвиду P. s. orientalis надхвістя зелене, крила сіруваті, а верхні покривні пера хвоста зеленувато-жовті. Представники підвиду P. s. transvaalensis є схожими на представників номінативного підвиду, однак спина у них більш зелена, нижня частина тіла більш оранжево-жовта, а махові пера мають сріблясті краї[3].

Підвиди

Чорногорла колоратка (P. s. ruwenzorii, знизу)

Виділяють десять підвидів:[5]

• P. s. pallidiflava Cunningham-Van Someren & Schifter, 1981 — південний схід Південного Судану (гори Іматонґ^[en]);
• P. s. intensa Sharpe, 1901 — північ і центр Кенії, північ Танзанії;
• P. s. ruwenzorii (Ogilvie-Grant, 1906) — від північного сходу ДР Конго до південно-західної Уганди, Руанди і Бурунді;
• P. s. elgonensis (Ogilvie-Grant, 1911) — гора Елгон на кордоні Кенії і Уганди;
• P. s. guttifer (Reichenow & Neumann, 1895) — гора Кіліманджаро (північ Танзанії);
• P. s. macarthuri Van Someren, 1939 — гори Чулу (південно-східна Кенія);
• P. s. helleri Mearns, 1913 — гори Таїта (південно-східна Кенія) і гори Паре (північно-східна Танзанія);
• P. s. orientalis (Fischer, GA & Reichenow, 1884) — західна, східна і південна Танзанія, Малаві і північний Мозамбік;
• P. s. transvaalensis (Roberts, 1912) — південний Мозамбік, схід Зімбабве і північний схід ПАР;
• P. s. stellata (Vieillot, 1818) — схід і південь ПАР.

Поширення і екологія

Чорногорлі колоратки мешкають в Південному Судані, Демократичній Республіці Конго, Уганді, Руанді, Бурунді, Кенії, Танзанії, Малаві, Мозамбіку, Зімбабве, Південно-Африканській Республіці і Есватіні. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах з густим чагарниковим підліском і великою кількістю ліан, на узліссях, у високогірних вічнозелених рідколіссях і чагарникових заростях, на плантаціях і в садах, подекуди у високогірних бамбукових заростях або на високогірних пустищах[3]. На півночі ареалу зустрічаються на висоті від 1500 до 2200 м над рівнем моря, іноді на висоті до 3300 м над рівнем моря, в Зімбабве і південніше птахи рідко трапляються на висоті понад 1300 м над рівнем моря, а в ПАР трапляються на рівні моря[6].

Чорногорлі колоратки здійснюють висотні міграції: взимку (з квітня по вересень) вони переміщуються на більш низку висоту, особливо на півдні ареалу. В Малаві птахи мігрують на узбережжя озера Ньяса (на висоту 300 м над рівнем моря), в ПАР і Мозамбіку птахи переміщуються майже на рівень моря і можуть віддалятися від місць гніздування на 120 км[3]. Дослідження в Малаві показало, що самці залишалися на своїх гніздових територіях, а самиці мігрували в долини[7].

Поведінка

Чорногорлі колоратки живляться переважно комахами і плодами. Дослідження посліду птахів з провінції Квазулу-Наталь в ПАР показало, що птах живився переважно жуками, метеликами і мурахами, рештки яких були знайдені в посліді 83%, 58% і 43% птахів, рціон яких аналізувався. Також було виявлено, що птахи живилися паауками, мухами, гусінню, бокоплавами, осами, кониками і багатоніжками. У 34% зразків були знайдені рештки плодів, зокрема з родів Canthium, Cassipourea, Ficus, Hedychium, Ilex, Kiggelaria і Rhus. Крім того, були вивлені рештки равликів, термітів, богомолів і навіть дрібних жаб-верескунів[3].

Початок сезону розмноження у чорних колораток різниться в залежності від регіону. В ДР Конго гніздування відбувається з серпня по травень, в Руанді з серпня по листопад, в Замбії з вересня по червень. в Малаві з вересня по січень, в ПАР з вересня по грудень. В Східній Африці птахи гніздяться протягом всього року, однак на рівнинах переважно під час сезону дощів, а на високогір'ях під час сезону посухи[3].

Площа гніздової території варіюється від 0,5 до 0,75 га. Гніздо, що має незвичну для мухоловкових куполоподібну форму, робиться з опалого листя, корінців, моху і вусиків, встелюється сухим листям та іншим рослинним матеріалом. Воно розміщується на покрилому стовбурі або на скелі, іноді в гнилому пні або на земляному насипі. Гніздо будує лише самиця протягом семи днів[8]. На півночі ареалу в кладці зазвичай три яйця, на півдні два. Інкубація починається після відкладання останнього яйця і триває 16-18 днів. Насиджують лише самиці[8]. Пташенята покидають гніздо через 13-15 днів після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще 24-26 днів. Чорногорлі колоратки іноді стають жервами гніздового паразитизму червоноволих зозуль і жовтогрудих дідриків[3].

Примітки

1. BirdLife International (2016). Pogonocichla stellata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 12 листопада 2022
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Collar, Nigel J. (2005). Family Turdidae (Thrushes). У del Hoyo, Josep; Elliott, Andrew; Christie, David (ред.). Handbook of the Birds of the World. Volume 10, Cuckoo-shrikes to Thrushes. Barcelona: Lynx Edicions. с. 729. ISBN 84-87334-72-5.
4. Carnaby, Trevor (2008). Beat about the bush: Birds (вид. 1st). Johannesburg: Jacana. с. 678. ISBN 9781770092419.
5. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 12 листопада 2022.
6. Bowie, RC; Fjeldså, Jon; Hackett, Shannon J.; Bates, John M.; Crowe, Timothy M. (2006). Coalescent models reveal the relative roles of ancestral polymorphism, vicariance, and dispersal in shaping phylogeographical structure of an African montane forest robin. Molecular Phylogenetics and Evolution. 38 (1): 171—188. doi:10.1016/j.ympev.2005.06.001. PMID 16024259.
7. Dowsett, R. J. (1985). Site-Fidelity and Survival Rates of Some Montane Forest Birds in Malawi South-Central Africa. Biotropica. 17 (2): 145—154. doi:10.2307/2388507. JSTOR 2388507.
8. Githiru, Mwangi; Lens, Luc; Cresswell, Will (2005). Nest predation in a fragmented Afrotropical forest: evidence from natural and artificial nests. Conservation Biology. 123 (2): 189—196. doi:10.1016/j.biocon.2004.11.006.

Джерела

• White-starred robin - Species text in The Atlas of Southern African Birds.