Дідрик жовтогрудий

? Дідрик жовтогрудий
Самець жовтогрудого дідрика (острів Сан-Томе) Самиця жовтогрудого дідрика (Ешоу^[en], Квазулу-Наталь, ПАР)
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Зозулеподібні (Cuculiformes) Родина: Зозулеві (Cuculidae) Рід: Дідрик (Chrysococcyx) Вид: Дідрик жовтогрудий
Біноміальна назва
Chrysococcyx cupreus (Shaw, 1792)
Синоніми
Cuculus cupreus
Посилання
Вікісховище: Chrysococcyx cupreus Віківиди: Chrysococcyx cupreus EOL: 1047903 ITIS: 554712 МСОП: 22684021 NCBI: 1961840

Ді́дрик жовтогрудий[2] (Chrysococcyx cupreus) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[3]. Мешкає в Африці на південь від Сахари та на Аравійському півострові.

Самець жовтогрудого дідрика (Національний парк Какум, Гана)

Самиця жовтогрудого дідрика (Національний парк Какум, Гана)

Жовтогрудий дідрик

Опис

Довжина птаха становить 20-23 см, самці вага 38,3 г, самиці 37.4 г. Самці мають переважно яскраво-зелене, блискуче забарвлення, груди, живіт і нижні покривні пера хвоста у них жовті, на нижній стороні хвоста помітні білі кінчики стернових пер. У самиць верхня частина тіла смугаста, зелено-коричнева, нижня частина тіла біла, поцяткована поперечними зеленими смугами. Хвіст у них коротший, ніж у самців. Райдужки темно-карі, навколо очей у самців синьо-зелені кільця, у самиць вони яскраво-сині.

Поширення і екологія

Жовтогруді дідрики гніздяться на більшій частині Субсахарської Африки, від південного Сенегалу на схід до Ефіопії і Еритреї і на південь до південно-східних районів Південно-Африканської Республіки, зокрема на островах Гвінейської затоки. На більшій частині ареалу ці птахи зустрічаються протягом всього року, а в Західній і Південній Африці вони є мігруючими птахами і зустрічаються лише під час сезону дощів. Жовтогруді дідрики живуть у вологих тропічних лісах і галерейних лісах, трапляються в сухих тропічних лісах і рідколіссях.

Жовтогруді дідрики живляються комахами і гусінню, яких шукають в кронах дерев, а також плодами, насінням і яйцями. Як і багато інших видів зозуль, вони практикують гніздовий паразитизм, відкладаючи яйця в гнізда іншим птахам, зокрема ткачикам, нектаркам, бюльбюлям, чепігам і кропив'янкам. За сезон розмноження вони можуть відкласти від 19 до 25 яєць. Сезон розмноження у них припадає на сезон дощів і триває переважно з вересня по березень. Пташенята білочеревого дідрика вилуплюються через 13-14 днів після відкладання яйця, раніше ніж інші птахи в гнізді, а через кілька днів вони викидають з гнізда яйця, що не встигли вилупитися або інших пташенят. Пташенята покидають гніздо через 18-20 днів після вилуплення, однак птахи-хазяї продовжують годувати їх ще приблизно 2 тижні.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Chrysococcyx cupreus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 13 лютого 2023
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 13.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 13 лютого 2023.

Джерела

• N. B. Davies: Cuckoos, Cowbirds and Other Cheats. T & AD Poyser, London 2000, ISBN 0-85661-135-2.
• Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.

Посилання

• African emerald cuckoo - Species text in The Atlas of Southern African Birds.