|
Какум (національний парк)
Національний парк Каку́м (англ. Kakum National Park) — національний парк, розташований у південних прибережних околицях Центрального регіону[2][3][4] Гани[5], займає площу 375 км² (37 500 га). Заснований у 1931 році як заповідник, він був офіційно оголошений національним парком лише в 1992 році після первинного дослідження орнітофауни. Територія національного парку вкрита тропічними лісами[6][7][8]. Унікальність цього парку полягає в тому, що він був створений з ініціативи місцевих жителів, а не Державного департаменту дикої природи, який відповідає за збереження дикої природи в Гані. Це одне з трьох місць в Африці з підвісною доріжкою під пологом лісу[9], яка має 350 м довжини і представляє собою сім з'єднаних мостів, що забезпечує доступ до пологу лісу[7][10]. Рада музеїв і пам'яток Республіки Гана запропонувала ЮНЕСКО[11] оголосити парк природним об'єктом Всесвітньої спадщини за критеріями vii і x. Подання, зроблене в 2000 році, включено до попереднього списку Об'єктів всесвітньої спадщини[12]. ІсторіяУ 1931 році територія водозбірного басейну верхів'я річки Какум, була оголошена лісовим заповідником і перебувала під управлінням Відділу лісового господарства. У цей період тут переважали лісозаготівлі, особливо дерев махагоні[13], зокрема африканського червоного дерева (Khaya ivorensis). Лісозаготівля тривала до 1989 року, коли управління заповідником було передано Департаменту дикої природи[8]. Техніко-економічне обґрунтування та попередній 5-річний план управління розвитком національного парку Какум як місця для екотуризму були розроблені в 1990 році в рамках проєкту, який проводився для Програми розвитку ООН (Dudley 1990). Техніко-економічне обґрунтування включало попередні оцінки біорізноманіття флори та фауни лісового заповідника Какум і прилеглого лісового заповідника Ассін-Аттандансо[en] (139,86 км²), а також дослідження популяції слонів (Dudley 1990; Dudley, Mensah-Ntiamoah, & Kpelle 1992; Dudley 1995). Техніко-економічне обґрунтування та попередній 5-річний план управління були розроблені в процесі співпраці та консультацій за участю біологів-консультантів, посадових осіб лісового господарства, представників охорони дикої природи, місцевих громад, університетів Гани, регіональних урядовців та інших ключових зацікавлених сторін (Dudley 1992). Містер Ебенезер Квасі Аґблі, тодішній головний регіональний менеджер Ради з туризму Гани, започаткував цю мрію в рамках програми, яку він ініціював і реалізував — «Схема розвитку туризму Центрального регіону» (TODSCER), яка була розширена і стала «Центральною програмою розвитку регіонів» при створеній пізніше Комісії — «Комісії розвитку центральних регіонів» (CECECOM). Він продемонстрував програму TODSCER в Америці та залучив низку спонсорських інституцій як двосторонніх, так і багатосторонніх зі спільноти донорів, щоб втілити цей проєкт в життя. Пізніше проєкт залучив організацію «Game & Wildlife» до управління та підтримки парку. У 1992 році Департамент дикої природи оголосив Какум як парк відповідно до Регламенту заповідників дикої природи (Ll 1525) як «територію збереження Какум», включаючи лісовий заповідник Ассін-Аттандансо[14]. Після огляду багатства фауни заповідної території в тому ж році її було розділено на «Національний парк Какум» і лісовий заповідник Ассін-Аттандансо. Розділення було виправдане аргументом, що місто Кейп-Кост і ще 33 інших міст та сіл регіону продовжують потребувати деревини з лісу та питної води, яку постачає річка Какум[6]. Географія  Річка Какум бере початок на території парку, тому він був названий на її честь[7]. Через парк протікають її притоки: Обуо, Какум, Афія, Сукума, Немімі, Абоабо та Аджуесу[6]. Парк знаходиться за 33 кілометри на північ від Кейп-Косту[15] і містечка Ельміни[16], які розташовані на узбережжі Атлантичного океану, поблизу невеликого села Абрафо. До нього легко дістатися на таксі з центру міста та на організованих туристичних автобусах. Привітальний центр парку містить ресторан, будиночок, місце для пікніка, місце для кемпінгу та освітній центр дикої природи[10]. Парк оточений 33 селами, а також сільськогосподарськими угіддями, де вирощуються харчові культури та кокос. Парк розташований на висоті 135—250 метрів над рівнем моря[10] і відноситься до категорії II МСОП. Це частина Гвінейсько-Конголійського регіону[17]. Заповідник, який межує з цим парком, є ресурсним заповідником Ассін-Аттандансо (заповідник для видобутку дичини, який належить до VI категорії МСОП). Середовище його існування складається переважно з вологих вічнозелених лісів[18], а також сезонних сухих напівлистяних лісів. Середовище існування складається з 90 % лісової території, 36 % штучного наземного ландшафту, а решта території не була класифікована[10]. На території парку щорічно випадає в середньому 1380 мм опадів[17]. Домінуючим типом рослинності в Какумі є вологий ліс. Серед інших типів рослинності парку зустрічаються заболочені ліси (постійні та періодичні) та прирічкові ліси. Також повідомляється про рослинність Боваль сімейства Hildegardia barteri-Polycarpaea tenuifolia, знайдену в відкритих гранітних скелях і на неглибоких ґрунтах. На території парку представлено 105 видів судинних рослин, які складаються з 57 дерев, 10 кущів, 9 які в'ються, 17 трав і 12 злакових. Повідомляється також, що на деревах і кущах ростуть епіфітні рослини, такі як орхідеї (Orchidaceae) та папороті (Polypodióphyta), а також інжир (Ficus carica)[6]. У період з 1975 по 1989 роки в парку переважали лісозаготівельні роботи. Однак зазначається, що на вирубаних ділянках відновився вторинний ліс, що складається з густого зеленого покриву та густих чагарників лози. Це не поширюється на весь парк, оскільки велика частина густого пралісу все ще залишається збереженою[7]. Список флори, визначений МСОП, наведено нижче в підзаголовках: Вологі ліси, Заболочені ліси, Прирічкові ліси та Бовальська рослинність[6].
  Черепаха Цинікса Хома У парку є рідкісні тварини, зокрема лісові слони[30], лісовий буйвол (Syncerus caffer nanus)[31], циветта та коти (Felis catus)[10]. Двісті лісових слонів (Loxodonta cyclotis), потто (Perodicticus potto)[32], галаго Демідова (Galago demidovii)[33], африканська цивета (Viverra civetta)[34], цивета пальмова (Nandinia binotata)[35], леопард (Panthera pardus)[36], антилопа бонго (Tragelaphus euryceros), багато видів дуїкерів (малі антилопи), червона річкова свиня (Potamochoerus porcus pictus)[37], велика лісова свиня (Hylochoerus meinertzhageni)[38], чотирипалий панґолін (Manis tetradactyla)[39], білочервий панґолін (Manis tricuspis)[40], гігантський панґолін (Manis gigantea)[41], багато видів лісових білок, північноафриканський чубатий дикобраз (Hystrix cristata)[42], тупорилий крокодил (Osteolamus tetraspis)[43], варан, черепаха Цинікса Хома (Kinixys homeana), зубчаста черепаха (Psammobates oculiferus)[44] та багато інших представників фауни парку[6][8]. До приматів (Primates)[45] у парку належать ведмежий колобус (Colobus vellerosus)[46] (вразливий статус, VU), проколобус оливковий (Procolobus verus)[47] (NT) і роловейська мавпа (Cercopithecus diana roloway)[48] (CR)[7]. Початкове техніко-економічне обґрунтування створення національного парку Какум включало попереднє дослідження біорізноманіття фауни лісового заповідника Какум і прилеглого лісового заповідника Ассін-Аттандансо, а також дослідження популяції африканських лісових слонів, що проживають у цьому районі. Чисельність популяції слонів у 1990 році була оцінена на основі даних про сліди в 100—150 особин (Dudley, Mensah-Ntiamoah, & Kpelle 1992). У 2002 році BirdLife International включила територію парку до свого списку територій для птахів у Гані за критеріями A1, A2, A3. Тут зареєстровано 266 видів птахів, а ще 56 видів ідентифіковано, але ще не підтверджено. Усі види є резидентними, і більшість із них належать до категорії найменшої загрози (англ. Least Concern, LC). Глобально загрозливі види, перераховані в категорії близькі до загрозливого стану (англ. Near Threatened, NT): зеленохвостий довгодзьоб (Bleda eximius)[49], червонолобий мурахоїд (Parmoptila rubrifrons)[50], рудокрила тимелія (Illadopsis rufescens)[51] і шпак золотохвостий мерл (Hylopsar cupreocauda)[52]. Виявленими вразливими видами (англ. Vulnerable species (VU) є білогруда цесарка (Agelastes meleagrides), кремоводзьобий носорог (Bycanistes cylindricus), жовтошоломний носорог (Ceratogymna elata) та оливковий бородань (Criniger olivaceus)[53][10]. Особливості паркуОсобливою пам'яткою природи парку є святилище «Комфо Боатенга», кругла скеля біля поселення Абоабо діаметром близько 100 метрів, де ростуть такі види флори, як Ceiba pathandra, Albizia furruginea і Ricinodendron heudelotii[6][8].  У парку є довга серія підвісних мостів, відомих як «Доріжка під пологом лісу», яка розташована на рівні лісових пологів, щоб забезпечити зручний доступ до лісу, що є унікальною особливістю всього африканського континенту. На 40-метровій висоті, відвідувачі можуть наблизитися до меж крон дерев і побачити рослини та тварини з вигідної точки, яка інакше була б недоступна для людей з землі. Доріжка проходить через 7 мостів і має довжину 330 м. Деякі крони дерев сягають висоти понад 50 метрів. Доріжка побудована з дротяної мотузки, алюмінієвих драбин, дерев'яних дощок, та скріплена низкою сіток з метою забезпечення безпечної прогулянки туристів. Наразі будується додатковий оглядовий майданчик, який дозволить відвідувачам, які не наважилися на прогулянку підвісними мостами, піднятися на рівень пологу лісу[7]. «Доріжка…» була побудована двома канадськими інженерами з Ванкувера[54] за допомогою п'яти місцевих жителів Гани — останні (персонал Фонду збереження спадщини Гани — менеджери Центру відвідувачів Національного парку Какум) відтоді обслуговують цей об'єкт. Оригінальна концепція створення пішохідної доріжки в цьому місці була запропонована Джозефом Дадлі, природоохоронним біологом, найнятим товариством «Conservation International», який координував розробку техніко-економічного обґрунтування та попереднього 5-річного плану управління та розвитку національного парку Какум як місцем екотуризму в рамках проєкту, який виконується для Програми розвитку ООН (Dudley 1990). Парк тепер може похвалитися будиночком на дереві, який розташований приблизно за 20 метрів від лісової підстилки серед дерев у вторинному лісі. Цей об'єкт, який вміщує близько 25 осіб, надає туристам пригодницьку можливість, особливо вночі, відчути життя в лісі. Через густоту тропічного лісу деякі представники фауни (генети (Genetta), леопарди тощо) активні вночі в пошуках здобичі, якою можна харчуватися. Таким чином, будинок на дереві забезпечує безпосередню близькість до дикої природи парку Какум. Навчений гід завжди готовий провести туристів у нічні походи, а також поділитися фольклором лісу Какум біля багаття, урізноманітнюючи інтригуючі пригоди. Загрози та збереженняЗагрози, з якими стикається парк, які вирішуються адміністрацією, стосуються браконьєрства; видимі докази якого були зафіксовані у вигляді «покинутих таборів, порожніх сірникових коробок, шматків гумових шин, використаного карбіду, гільз і патронів»[6], полювання, посягань на землю та роботи з бензопилою. Конфлікти між людьми та дикою природою навколо парку виникають через те, що паркові слони псують сільськогосподарські культури фермерів[55]. Щоб запобігти набігам слонів на сільськогосподарські поля під час сезону врожаю, фермери почали будувати огорожі з перцю навколо своїх земель, щоб захистити свої ферми[55]. .jpg) Найбільш помітними видами фауни парку, що перебувають під загрозою зникнення, є мавпа Діани (Cercopithecus diana)[56], гігантська антилопа бонго (Tragelaphus euryceros)[57], жовтоспинний дуїкер (Cephalophus silvicultor)[58] і африканський слон (Loxodonta cyclotis)[59]. Парк також є важливою орнітологічною територією[60], яка була визнана міжнародною природоохоронною організацією «BirdLife International»[61] де територія проживання птахів повністю перекриває територію парку. Інвентаризація птахів підтвердила наявність 266 їх видів у парку, у тому числі вісім видів, які викликають занепокоєння щодо збереження. Одним із таких видів є цесарка біловола (Agelastes meleagrides)[62]. Зареєстровано дев'ять видів птахів-носорогів (Bucerotidae)[63] та сірого папугу (Psittacus erithacus)[64] . Крім того, тут мешкає понад 600 видів метеликів, і найостанніший з них був відкритий у 1993 році. Станом на 2012 рік найщільніша популяція африканських слонів у Гані знаходиться в Какумі[65]. Парком керує Департамент дикої природи Гани[10]. Під керівництвом товариства «Conservation International» і за фінансової підтримки «USAID», Какум вважається найкраще охоронюваним лісом у Гані. Як результат, зараз це велике туристичне місце. Хоча браконьєрство все ще поширене, практика управління залученням місцевих громад до спільного використання благ парку дала би позитивні результати[10]. У парку єгері[66] проходять спеціальне навчання щодо медичного та культурного значення місцевої рослинності. ТуризмКакум є першою природоохоронною територією Гани, яка отримала велику підтримку для розвитку туризму. Центр відвідувачів відкрився в День Землі 1997 року, а наступного року парк отримав премію «Global Tourism for Tomorrow Award»[67]. З роками кількість туристів постійно зростає: 2000 у 1992 році; 27 000 у 1996 році; понад 70 тис. туристів у 1999 році[68]; а протягом 2009 року парк привабив вже 135 870 відвідувачів[55]. Галерея
Нотатки
Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||
