Козуб Іван Гнатович

Іван Гнатович Козуб (25 травня 1896, Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія — 1985, Київ, УРСР) — (рідно)український, козацький народник (націоналіст) і соціаліст, революціонер, партійний комуніст, чекіст, реабілітований (ще при СРСР) в’язень ГУЛАГу, бойовик і один з організаторів селянського загону самооборони (УПА) на Переяславщині в часи українсько-російської війни 1920х, перший голова Бориспільського райвиконкому, жертва сталінських репресій, автор книги спогадів «Доба і доля»[1]. Один з багатьох молодих людей, яким помогли «вийти в люди» украінські меценати на зразок П.П.Бохановського і Є.Х.Чикаленка.

Іван Гнатович Козуб
Іван Козуб з дружиною Вірою, Москва, 1927р
Народився	25 травня (6 червня) 1896  Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	1985(1985) Київ, СРСР
Громадянство	Російська імперія, Українська Народна Республіка, Українська Держава, Радянський союз
Національність	українець
Діяльність	письменник
Нагороди	Георгіївський хрест

Життєпис

Народився 25 травня 1896 року у селі Капустинці Пирятинського повіту Полтавської губернії, в родині козака Гната Васильовича Козуба та селянки Марії Федорівна Куліш.

В ранні роки дитинства був кволим, часто хворів. В віці 10 років від хвороби померла мати, а батька в 1919 за діяльність сина вб'ють денікінці.

Примітки

1. Іван Козуб, "Доба і доля"