Козик Віктор Георгійович

Козик Віктор Георгійович
Народження	29 жовтня 1937(1937-10-29) (87 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Жанр	жанрове малярство, пейзаж, портрет і натюрморт
Навчання	Київський державний художній ліцей імені Тараса Шевченка і Київський державний художній інститут (1963)
Вчитель	Костецький Володимир Миколайович, Трохименко Карпо Дем'янович, Лопухов Олександр Михайлович, Забашта Василь Іванович і Штільман Ілля Нісонович
Діяльність	художник
Член	Спілка радянських художників України
Діти	Козик Вадим Вікторович
Роботи в колекції	НМІУ, Музей історії Києва, Музей мистецтв Прикарпаття, Миколаївський обласний художній музей імені Василя Верещагіна, Севастопольський художній музей імені Михайла Крошицького і Лівадійський палац
Нагороди

Віктор Георгійович Ко́зик (нар. 29 жовтня 1937, Київ - помер 16 липня 2024 року, Київ) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1970 року. Заслужений художник України з 2017 року[1]. Батько художника Вадима Козика[2].

Біографія

Народився 29 жовтня 1937 року в місті Києві (нині Україна). Закінчив Київську художню середню школу імені Тараса Шевченка[3]; протягом 1957—1963 років навчався у Київському художньому інституті, був учнем Володимира Костецького, Карпа Трохименка, Олександра Лопухова, Іллі Штільмана. Дипломна робота — картина «Леся Українка в гостях у майстра народної творчості» (керівник Василь Забашта)[4].

Працював на Київському художньо-виробничому комбінаті. З 1991 року на творчій роботі[2]. Мешкав у Києві в будинку на вулиці Зенітній, № 5[5] та у будинку на Андріївському узвозі, № 34[6].

Творчість

Працює у галузях станкового (створює пейзажі, тематичні картини, портрети, натюрморти) і монументального живопису. Серед робіт:

станковий живопис

• «Осінь у Карпатах» (1965);
• «Прикордонник» (1966);
• «Гірська річка» (1967);
• «Зима» (1968);
• «Чернігівські собори» (1970);
• «Стара Ялта» (1970);
• «У порту» (1970);
• «Ялта» (1971);
• «Басейн» (1971);
• «Баскетбол» (1971);
• «Новий цех на металургійному заводі» (1972);
• «Сейнери» (1972);
• «Герой Радянського Союзу Леонід Семенович Корнєв» (1973);
• «Біля причалу» (1974);
• «Порт» (1975);
• «Кухар Сабо» (1977);
• «Траса дружби» (1978);
• «Зварювальники» (1978);
• «В народ» (1978);
• «Вечір у Ялті» (1979);
• «Очеретяна бухта» (1984);
• «Арт-бухта» (1984);
• «Береги Ялти» (1988);
• «Айва» (1987);
• «Володимирська гірка» (1989);
• «Старокиївська гора» (1990);
• «Києво-Печерська лавра» (1991);
• «Лаврські мури» (1992);
• «Весняний Поділ» (1993);
• «Покровська церква» (1993);
• «Софія Київська» (1994);
• «Андріївська церква» (1994);
• «Боричів Тік» (1995);
• «Києво-Печерська лавра» (1995);
• «Андріївський узвіз» (1995);
• «Хрестовоздвиженська церква» (1996);
• «Псел» (1996);
• «Видубичі» (1996);
• «Передзим'я» (1996);
• «Весна в Києво-Печерській лаврі» (1997);
• «На Подолі» (1998);
• «Сніг у монастирі» (1999);
• «Півонії» (2000);
• «Володимирський собор у Херсонесі» (2002);
• «Бузок» (2006);
• «Яхт-клуб» (2007);
• «Весна» (2010).

розписи

• Михайлівського Золотоверхого собору у Києві (2001—2002);
• Покровського собору у Севастополі;
• Успенської церкви у Жданівці (2000—2004, разом із сином[7]).

Учасник всеукраїнських та всесоюзних виставок з 1964 року. Роботи експонувалися на зарубіжних виставках в Італії, Югославії і Бельгії у 1970 році, Польщі у 1972 році, В'єтнамі у 1974 році, Сирії у 1975 році[4]. Персональні виставки відбулися у Києві у 1977, 1996, 2003, 2005 роках, Москві у 2004 році, Старому Граді у 2009 році[2].

Роботи художника представлені в Національному музеї історії України у Києві, Музеї історії Києва, Музеї мистецтв Прикарпаття в Ужгороді, Миколаївському та Севастопольському художніх музеях, Лівадійському палаці, в Дирекції художніх виставок в Москві[8], у приватних колекціях Сполучених Штатів Америки, Німеччини, Угорщини, Болгарії, Польщі, Ізраїлю, Австралії[3].

Примітки

1. Указ Президента України від 8 листопада 2017 року № 355/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва»
2. Енциклопедія сучасної України, 2013, Т. 13.
3. Віктор Козик. Каталог, 1994.
4. Художники народов СССР, 2002, с. 91, Т. 5.
5. Козик Віктор Георгійович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 556.
6. Козик Віктор Георгійович // Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 67.
7. В. Б. Микитенко. Козик Вадим Вікторович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6472-4.
8. Козик Віктор Георгійович / Аукціонний дім «Goldens».

Література

• Віктор Козик. Каталог / Володимир Раєвський. — Головне управління культури Київської міської державної адміністрації. — Київ : «Нове творче об'єднання», 1994.;
• Козик, Виктор Георгиевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Санкт-Петербург : Академический проект, 2002. — Т. 5 (Кобозева—Коняхин). — С. 91. (рос.);
• Лариса Чорновалюк. Козік Віктор Георгійович // На межі ІІ—ІІІ тисячоліть: Художники Києва. Із древа життя українського образотворчого мистецтва. Живопис. Графіка. Скульптура : біографічний збірник / В. Л. Андрієвська. — Київ : Криниця, 2009. — С. 432—433. — ISBN 978-966-7575-41-0.;
• Л. М. Мінакова. Козик Віктор Георгійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. — Т. 13 : Киї — Кок. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6814-2.

Біографії   Живопис   Київ