|
Козак Денис Никодимович
Денис (Деонізій) Никодимович Козак (* 2 квітня 1944, Кречовичі, Польща — 23 жовтня 2014, Київ[1]) — видатний український археолог. Дослідник Волині I тис. н. е. Доктор історичних наук (1990). Професор, заступник директора Інституту археології НАН України. ЖиттєписНародився 2 квітня 1944 р. на Посянні в українському селищі Кречовичі, біля міста Ярослава (тепер територія Польщі). У 1945 р. під час сталінської етнічної чистки прикордонних земель сім'я була переселена у містечко Розділ біля міста Миколаєва. Батько, Козак Никодим Михайлович, та мати, Пруц Євгенія Андріївна, селяни. У часи радянського режиму мама працювала в колгоспі, а батько працював на лісоповалі, слюсарем, працівником швейної фабрики. Мріяв бути музикантом, композитором, співаком. Після закінчення Львівського університету 1972 р. працював декілька років учителем у селі Підберізці біля Львова. В околицях села разом з учнями виявив цілий каскад не відомих раніше поселень та могильників давніх культур України, одна з яких — зубрицька — стала головним об'єктом його подальшого наукового пошуку. Від часу закінчення аспірантури до останніх днів працював в Інституті археології НАН України, єдиній в Україні державній науково-дослідній установі, що вивчає історію давніх суспільств від появи людини до епохи Богдана Хмельницького. У 1978 р. під керівництвом д. іст. н. професора В. Д. Барана захистив кандидатську дисертацію, у 1990 р. захистив докторську. Автор понад 260 наукових праць, в тому числі 10 монографій, декількох навчальних посібників та науково-популярних видань, учасник цілого ряду колективних досліджень, редактор десятків наукових збірників та монографій. З 2001 р. — професор кафедри археології та історії стародавнього світу (з 2010 р. — кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки) Львівського національного університету ім. І. Франка. Коло наукових інтересів: історія та археологія народів, які заселяли територію України у першій половині I тис. н. е. (слов'яни, дакійці, германці, індо-іранські племена). Під керівництвом Д. Н. Козака вісім аспірантів успішно захистили кандидатські дисертації. Ним проводиться велика науково-організаційна діяльність, створені та керовані Д. Н. Козаком наукові підрозділи Інституту археології в багатьох обласних центрах країни проводять дослідження археологічних пам'яток. Він є керівником кваліфікаційної ради з видачі відкритих листів (ліцензій) науковцям — археологам на право проведення археологічних досліджень. Дружина — Ніна Семенівна, однокурсниця по факультету, культуролог. Дочка Олександра є відомою в Україні антропологинею (палеопатологинею), випускницею Національного університету ім. Т. Шевченка. Д. Козак є двічі лауреатом Державної премії України в галузі науки та техніки ім. Т. Г. Шевченка: 1991 р. за наукові розробки в галузі слов'янського етногенезу та 2002 р. за цикл праць «Давня історія України» та «Етнічна історія Давньої України». Денис Никодимович Козак помер 23 жовтня 2014 року після важкої хвороби[2]. Похований на Лісовому кладовищі в Києві. Праці
Примітки
Джерела та література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
