uk %D0%97%D1%83%D0%B1%D1%80%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0 %D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0

Зубрицька культура — археологічна культура, яка сформувалася в середині I століття н. е. в процесі взаємодії носіїв пшеворської культури і прийшлого з Прип'ятського Полісся населення зарубинецької культури. Назва походить від села Зубра (нині село Пустомитівського району Львівської області України).

Поширення і хронологія

Пам'ятки зубрицької культури поширені на території Волині та в Верхньому Придністров'ї. У Придністров'ї на формування місцевої зубрицької культури вплинули дакійські племена липицької культури. На Волині зубрицька культура існувала до кінця II століття, потім її пам'ятки тут зникають у зв'язку з експансією готів. В інших місцях пам'ятки зубрицької культури простежуються до III століття, для більш пізнього часу характерна їх трансформація в пам'ятки локальної групи черняхівської культури, які, у свою чергу, мають багато спільних рис з іще більш пізніми пам'ятками корчацької культури типу раннього середньовіччя.

Опис

Пам'ятки зубрицької культури, представлені невеликими поселеннями з 4-6 жител, розкопано поблизу сіл Підберізці, Сокільники (обидва села Пустомитівського району Львівської області України), Боратин (село Луцького району), Линів (село Локачинського району, обоє в Волинській області України). Житла — напівземлянки або наземні споруди каркасно-стовпової або каркасно-плетеної конструкції — групуються гніздами. Усередині кожного приміщення була лежанка, на земляній підлозі розпалювали багаття. На кожне житло припадає від 5 до 10 ям-льохів. Під час розкопок тут знайдена ліпна кераміка, невеликий набір ремісничих знарядь праці (прясла, ножі, проколки, шила, голки), прикраси (фібули, намистини), предмети особистого користування (гребені) і мисливські знаряддя (наконечники стріл, списів, шпори). Могильники невідомі.

Генетична спорідненість пізньозарубиненьких і зубрицьких пам'яток, присутність у кожній із цих культурних груп пшеворських і зарубинецьких елементів дає підстави вважати їхніх носіїв частиною східноєвропейських венетів, про яких повідомляє Тацит наприкінці І ст. н. е^[1].

Це незавершена стаття з археології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Примітки

↑ Археологія України: Курс лекцій [Архівовано 20 жовтня 2014 у Wayback Machine.] /за ред. Залізняка Л. Л. — К.: Либідь, 2005.

Джерела

Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.
Козак Д. Н., Етнокультурна історія Волині. К., 1992.
Д. Н. Козак. Зубрицька культура [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

Посилання

Козак Д. Н., Зубрицька культура [Архівовано 28 березня 2014 у Wayback Machine.], сайт «Інститут історії України Національної академії наук України»
Козак Д. Н.. Пасіки-Зубрицькі [Архівовано 28 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 81. — ISBN 978-966-00-1142-7.

Портал «Історія» Портал «Україна»

[1] Археологія України: Курс лекцій [Архівовано 20 жовтня 2014 у Wayback Machine.] /за ред. Залізняка Л. Л. — К.: Либідь, 2005.

[1]