Коваленко Леонід Миколайович
Леоні́д Микола́йович Ковале́нко (* 28 лютого 1922, село Германівка, нині Обухівського району Київської області — † 10 липня 1983, Київ) — український літературознавець, літературний критик. Кандидат філологічних наук (1954). Чоловік відомого українського літературознавця, доктора філологічних наук, співробітника Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка Академії наук УРСР Ніни Луківни Калениченко[1]. Біографічні відомості1948 року закінчив Київський університет. Від 1948 року працював в Інституті літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР. У 1957—1959 роках був заступником головного редактора журналу «Радянське літературознавство» (нині «Слово і час»). Досліджував українську літературу ХХ ст., зокрема творчість А. Малишка, О. Копиленка, А. Головка, О. Гончара, П. Тичини, І. Драча та ін. Вивчав міжслов'янські літературні зв'язки, розвиток української літератури в контексті світової культури. Автор Книжок «Володимир Попов» (1951), «Поет Андрій Малишко» (1957), «Андрій Головко» (1958). Один з авторів «Історії української літератури» у 2-х т. (т. 2, 1957), «Історії української літератури» у 8-ми т. (т. 8, 1971). За книги «Мовами світу» (1984), «Статті та нариси» (1987) удостоєний премії ім. О. І. Білецького (1988, посмертно). Опубліковано «Фронтовий щоденник» Л. Коваленка (1986). 2008 року вийшла книга Л. Коваленка «Ми — люди майбутнього, ми — не минулі: Статті, щоденники, спогади, листи». Мешкав у будинку письменників Роліт, де йому встановлено пам'ятну дошку. Примітки
Література
|