|
Кліть (архітектура) Кліть — прямокутний дерев'яний зруб, утворений покладеними один на одного вінцями з колод.[1] Це найпростіша споруда, яка у плані являє собою квадрат або близький до нього прямокутник, побудована в давнину із соснового кругляка[прим. 1] і напівкругляків, а пізніше з Бруса, зав'язаними по кутах вінцями зрубів за допомогою простого замку "в обло".[2] Вінці з'єднувалися між собою по всій довжині будівлі знизу доверху: у верхній частині деревини видовбували паз-жолобок, куди вставлялась зарубана нижня частина верхнього вінця.[2] Таке кріплення відоме ще з часів Київської Русі.[2] Широко застосовується у дерев'яній архітектурі.[1] Кліті, ці найпростіші зруби, були первісними елементами багатьох будівель, від дерев'яних жител до храмів.[2] Конструкції у вигляді дерев'яних клітей були виявлені під час розкопок "міста Ярослава" (складалася з дубових зрубів, що примикали один до одного), в оборонних валах й інших давньоруських міст.[3] Середньовіччя в період VI — XIII століття характеризувалося типовими городищами з земляними валами, побудованими з дерев'яними конструкціями (рубані кліті заповнені глиною).[4] Кліттю також називають неопалювану частину хати.[1] Кліть — хата, хижа, кімната, комора.[5] Стебки були розміром приблизно як і кліті, але стіни та стеля були обмазані глиною і опалювалисч за допомогою жару, який вносили в спеціальній посудині; іноді в них були влаштовані печі.[2] У деяких місцевостях стебки видозмінились у хатні прибудови пукліт, покліт, теплу комору, прибік.[2] Перекриття кліті поздовжньо-вінцеве. Поздовжні бруси або кругляки укладали симетрично з обох боків, наближаючи їх до осі плану. Такі елементи перекриття врубували в поперечні стіни, утворюючи фронтон. Покрівля складалася з драниць.[2] Загалом, еволюційна історія житла та комори має багато спільного, хоча комора еволюціонувала від дупел в деревах та мисливських схованок, піднятих над землею, до наземних споруд.[2] До таких найпростіших споруд належить кліть, і вона є найпростішою зрубною конструкцією у давньоруському будівництві.[3] Завдяки простоті конструкції і універсальності, практичності використання і доступності будівельних матеріалів, все це сприяло тому, що цей тип будівель виконував найрізноманітніші функції на території Київської Русі. У той час келія функціонувала як будинок, кімната, келія або комора. У давньоруській мові слово "кліть" використовувалось у значенні "кімната". У «Повісті минулих літ» кліть трактується як оселя.[6] Князь Володимир у Берестові під Києвом влітку мешкав у кліті. Кліть як спальня молодої пари часто згадується у литовських і латиських народних піснях. У Норвегії та Швеції у великих сім'ях було прийнято мати окрему кліть для кожної пари.[2] Кліті заповнені землею використовувалися при будівництві дерево-земляних укріплень староукраїнських городищ.[7]
Пояснення
Деталізація джерел
Див. також
|
