Клавсигайло

Клавсигайло, в хрещенні Бернард (нім. Clawssegail, Clawsigal, Clausigal, лит. Klausigaila) — впливовий жемайтський боярин на зламі XIV й XV століть, родом із м. Росейни.

Ім'я нобіля двохосновне: компонент *klaus- походить від литовського klausyti, klausus, тобто «слухати», «бути слухняним», а *gail-, часто зустрічаний в балтійській антропоніміці, означає «сильний», «міцний»[1].

Уперше згадується 26 травня 1390 року, коли в Кенігсберзі разом з іншими представниками жемайтської знаті дав обіцянку вірності «королю» (konige) Вітовту, що втік до тевтонців. У червні 1409 за його ж наказом Клавсигайло вирядився на Жомойть, аби підбурити земляків до виступу супроти хрестоносців. Комтур Рагніта доносив великому магістру про розмах повстання і активні дії боярина під час нього. Надалі зринає у справі 1413 р. проти Німецького ордену яко Berhardus dictus Clausgel.

Від вел. кн. Вітовта та Казимира Ягеллончика дістав 2 куничників[2]. Звісток про батьків і жінку відсутні, син — Ян Мінімонт — отримав за Городельською унією герб Окша.

Див. також

• Гойлімін Надобович

Примітки

1. Błaszczyk, Grzegorz (2014). Herbarz szlachty żmudzkiej. Tom III. Warszawa: DiG. с. 134. ISBN 978-83-7181-910-0.
2. Saviščevas, Eugenijus (2014). Polityka nadań wielkich książąt litewskich na Żmudzi w pierwzewski połowe XV wieku. Prace Historyczne. 141 (2): 498. doi:10.4467/20844069PH.14.023.2751.

Джерела

• Пятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / Рымвідас Пятраўскас; пераклад з літоўскай мовы Алесь Мікус. — 2-е выд. — Смаленск : Інбелкульт, 2014. — С. 258, 271. — ISBN 978-5-00076-015-4.