|
Карун (родовище)Група родовищ Карун — нафтові родовища на заході Єгипту, які відносяться до осадкового басейну Гінді. Родовища виявили внаслідок проведення розвідки на ліцензійному блоці Карун, розташованому неподалік від південно-західних околиць каїрської агломерації. Інвесторами тут первісно виступив ряд американських компаній — Phoenix Resource (50 %, оператор), Apache (25 %) та Seagull Energy (25 %). Невдовзі після початку успішного розвідувального буріння Apache у 1996-му об'єдналась із Phoenix Resource та стала оператором з часткою у 75 %. Seagull Energy в 1999-му була придбана Ocean Energy, а в 2003-му останню придбав концерн Devon Energy. В 2007-му частку Devon Energy викупила британська Dana Petroleum, яка в 2021-му продала її Apache, що стала єдиним учасником концесії. За усталеним у Єгипті порядком, розробка відкритих за участі іноземних інвесторів родовищ провадиться через спеціальні компанії-оператори. Для блоку Карун такою компанією виступає Qarun Petroleum Company, створена у 1995 році.[1][2][3][4] У 1994 році за допомогою розвідувальної свердловини El-Sagha 1A відкрили родовище Карун. Тут виявили нафту в пісковиках формацій Харіта (альбський ярус) та Бахарія (сеноманський ярус), які формувались на межі ранньої та пізньої крейди. Невдовзі свердловина El-Sagha 3X підтвердила продуктивність тих саме формацій, при цьому ефективна товщина нафтонасиченої колони становила 87 метрів (загальна товщина — понад 150 метрів). Глибина залягання продуктивних покладів родовища становила від 2650 до 2865 метрів. Важливою особливістю геології було те, що нафтоматеринські породи, які відносяться до юрської формації Хататба, лежать у сусідньому осадковому басейні Катанія. Завдяки інверсії (підняттю) порід останнього утворився шлях міграції вуглеводнів на південний схід із підсумковим потраплянням у пастку вже в басейні Гінді. Подальша розвідка дозволила відкрити родовища Карун-Північ, Південно-Східний Карун, Сакер та Харун-Північ.[5] Видобуток на блоці Карун почався вже у 1995 році з використанням тимчасових потужностей по підготовці, при цьому його рівень становив 3,5 тисячі барелів на добу. В 1997 році став до ладу головний нафтопровід довжиною 45 км та діаметром 400 мм, який прямував до району Дашур та забезпечив зв'язок із потужною системою SUMED (Суец — Середземне море). Того ж року стали до ладу постійні виробничі потужності, а видобуток вдалось довести до 38 тисяч барелів на добу. Втім, станом на 2006 рік цей показник вже зменшився до 9,5 тисяч барелів.[6][7] Відомо, що до 2012 року вилучили 67 млн барелів нафти.[8] За наявності надлишків асоційованого газу вони могли подаватись до газопроводу Абу-Ель-Гарадік – Дашур,[9] траса якого проходить поруч з блоком Карун. Наразі рівень вилучення запасів з Каруну становить близько 90 %.[10] Втім, створена тут потужна виробнича база продовжує відігравати важливу роль, оскільки використовується для обслуговування видобутку на інших блоках у сусідньому басейні Абу-Ель-Гарадік. Так, ще в кінці 2000-х сюди вивели нафтопровід від родовищ групи Карама, розробкою яких займається та ж компанія-оператор Qarun Petroleum Company. А у 2017-му завершили трубопровід від родовищ компанії-оператора Petroshahd (до того їх нафту вивозили сюди ж за допомогою автоцистерн). Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
