Басейн Гінді

Басейн Гінді – один з нафтогазоносних басейнів Західної пустелі Єгипту, розташований неподалік від південно-західних околиць каїрської агломерації.

На межі кам’яновугільного та пермського періодів від північно-східного узбережжя південної частини Пангеї відкололась смуга мікроконтинентів (Кіммерія), унаслідок чого сучасне північно-східне узбережжя Африки став омивати океан Неотетіс. Значно пізніше, у ранньому  та середньому юрському періоді, завершився розпад Пангеї на північну (Лавразія) та південну (Гондвана) частини. Паралельно з розколом між європейською та африканською плитами, зона контакту яких охоплювала сучасне північно-західне узбережжя Африки, на північно-східному узбережжі останньої виникла зона рифтогенезу, яка розщеплювала докембрійський фундамент.[1] При цьому під час трансгресії океану у пізній юрі в рифтах відбувалось посилене осадонакопичення[2], зокрема, виникла багата на нафтогазоматеринський матеріал формація Хататба. Рифтогенез тривав до ранньої крейди[3], проте у підсумку затухнув та не призвів до розколу африкано-аравійської плити. А у пізній крейді зіткнення аравійського краю цієї плити з внутрішньоокеанічним жолобом субдукції призвело до стискання рифтів та формування серії складчастих структур, які, зокрема, відповідають за нафтогазонакопичення в басейнах Західної пустелі (зона, у якій проходили ці процеси, відома як Сирійська арка).

В середині 1990-х років у північній частині басейну виявили групу родовищ Карун (Карун, Карун-Північ, Південно-Східний Карун, Сакер та Харун-Північ). Їх нафтові поклади пов’язані із двома формаціями, які виникли на межі ранньої та пізньої крейди – Харіта (альбський ярус), що формувалась у прибережних та мілководно-морських умовах і складається із пісковиків з пропластками сланців[4] та Бахарія (сеноманський ярус), колекторами у якій так само виступають пісковики. Важливою особливістю геології північної частини басейну Гінді є те, що нафтоматеринські породи формації Хататба знаходяться у сусідньому осадовому басейні Катанія. Завдяки інверсії (підняттю) порід останнього утворився шлях міграції вуглеводнів на південний схід із підсумковим потраплянням у пастку вже в басейні Гінді.[5]

Геологічною структурою, яка обмежує з півдня власне басейн Гінді, вважається підняття Ваді-Ель-Раян – Сілла[6], над східною частиною якого розташована Фаюмська оаза. Втім, частина авторів розглядає його як складову басейну Гінді, а сам басейн називають басейном Фаюм або Фаюм-Гінді.[7] Одночасно з розвідкою на північній групі родовищ ті ж інвестори пробурили на півдні свердловину Wadi Ryan-1X, яка виявила нафту у горизонті “G” формації Абу-Роаш (сеноманський ярус), складеному пропластками пісковиків та сланців із включеннями карбонатів. Хоча на тестуванні отримали приплив у 950 барелів нафти на добу[5][8], цього виявилось недостатньо для продовження розвідувальних робіт. Втім, у середині 2000-х інша компанія узялась за розвідку дещо далі на північний-схід та у 2008-му виявила родовище Сіла. В наступні роки тут було відкрито півтора десятка дрібних родовищ (Сіла-Північ, Сіла-Північ Глибоке, Терса та інші), причому в усіх випадках комерційні поклади виявились пов’язаними із верхньокрейдовими формаціями Абу-Роаш та Бахарія. Пробурена в 2021-му чергова розвідувальна свердловина окрім покладу у горизонті Абу-Роаш  “G” також виявила нафтопрояви у горизонтах “E”, “D” (туронський ярус) та “A” (коньякський ярус) цієї ж формації.[9]

Примітки

1. Wescott, W. A.; Atta, M.; Blanchard, D.; Cole, R.; Georgeson, S.; Miller, David; Walter; Ohayer, W.; Wilson, Amanda (2011). Jurassic Rift Architecture in the Northeastern Western Desert, Egypt*. www.semanticscholar.org (англ.). Процитовано 30 серпня 2022.
2. SUBSURFACE STRUCTURAL AND PETROPHYSICAL STUDY ON KARAMA FIELD, EAST BAHARIYA CONCESSION, WESTERN DESERT, EGYPT.
3. Sarhan, Mohammad Abdelfattah (1 листопада 2021). Geophysical assessment and hydrocarbon potential of the Cenomanian Bahariya reservoir in the Abu Gharadig Field, Western Desert, Egypt. Journal of Petroleum Exploration and Production Technology (англ.). Т. 11, № 11. с. 3963—3993. doi:10.1007/s13202-021-01289-w. ISSN 2190-0566. Процитовано 30 серпня 2022.
4. Teama, Mostafa A.; Nabawy, Bassem S. (1 вересня 2016). Petrophysical evaluation of the hydrocarbon potential of the Lower Cretaceous Kharita clastics, North Qarun oil field, Western Desert, Egypt. Journal of African Earth Sciences (англ.). Т. 121. с. 62—71. doi:10.1016/j.jafrearsci.2016.05.022. ISSN 1464-343X. Процитовано 30 серпня 2022.
5. Nemec, Michael (1998). Abstract: Qarun Oil Fields, Western Desert, Egypt (амер.). Т. 41, № 3. с. 23—23. Процитовано 30 серпня 2022.
6. Impact of Structural Style and Inversion Evaluation in the Prospectivity and Hydrocarbon Potentiality, at EL-Gindi and Mubarak Basins, North Western, Desert Mostafa Hussien1*, Tharwat H. Abdel Hafeez2, M Fathy2 and M. Naguib El Ghamry3.
7. Late Eocene Sea Cows (Mammalia, Sirenia) From Wadi Al Hitan In The Western Desert of Fayum, Egypt.
8. Othman, Adel; Fathy, Mohamed; Ali, Ahmed Saied (1 березня 2016). Geophysical Evaluation for Wadi Rayan Field, Western Desert, Egypt. Egyptian Journal of Petroleum (англ.). Т. 25, № 1. с. 125—132. doi:10.1016/j.ejpe.2015.03.004. ISSN 1110-0621. Процитовано 30 серпня 2022.
9. Pharos Energy Encounters Oil at Batran-1X | Egypt Oil & Gas. egyptoil-gas.com (амер.). 10 червня 2021. Процитовано 30 серпня 2022.