Карта зоряного неба (або мапа зоряного неба) — проєкція небесної сфери на площину, яка використовується як для проведення астрономічних спостережень, так і для візуалізації результатів астрономічних спостережень, а також для навігації.
Історія
Перші зображення, які можна вважати прообразами карт зоряного неба люди почали робити ще в палеоліті[1].
Небесну карту віком близько 2500 років було знайдено археологами наприкінці 2023 року у фортеці на вершині пагорба Кастельєрі ді Рупінпікколо в італійській провінції Трієст. За повідомленням видання Arkeonews, на один з двох знайдених круглих каменів діаметром близько 50 сантиметрів нанесено зображення 29 зірок, 28 з яких дійсно видимі й в наш час[2][3].
У 1922 році зібрання астрономів усього світу «поділило» небо на 88 сузір'їв і провело між ними чіткі межі.
Опис
На сучасних картах зоряного неба вказується дійсне положення зірок, сузір'їв та інших астрономічних об'єктів[4], з точки зору центра Землі, або конкретного географічного положення на поверхні Землі.
Такі карти використовуються для наведення телескопа у потрібну ділянку неба, для відшукуванняя об'єктів за їхніми координатами тощо.
Розрізняють графічні та фотографічні зоряні карти:
графічні мапи відображають зоряне небо у вигляді умовних знаків[5]
фотографічні мапи укладають з набору фотографій зоряного неба[6]
Карти зоряного неба, як і географічні мапи, можуть виконуватися у різних проекціях.
Одним з видів зоряних мап для практичного застосування при проведенні астрономічних спостережень є рухома карта зоряного неба[7][8] — планісфера, з відображенням лише видимої частини небесної сфери у певному географічному місці (центром є точка зеніту у місці спостереження), або у вигляді північної і південної півсфер небесної сфери (центром є північний або південний полюс)[9][10][11].
Як джерело данних координат під час укладання зоряних карт використовуються астрономічні каталоги — збірник з описом характеристик космічних об'єктів та їх координат у космічному просторі.
Атлас зоряного неба — сукупність карт зоряного неба, укладених у вигляді альбому чи книги. Часто атласи зоряного неба, укладені в астрономічних обсерваторіях, доповнюються додатковими відомостями щодо проведених астрономічних спостережень, астрономічним календарем, тощо.
Астрономічні календарі також можуть містити карти зоряного неба[12][13].
Глобус зоряного неба — навігаційний інструмент, який відображає небесну сферу, іноді спроеційовану на глобус Землі (для спрощення використання у навігації).
Відображення зоряного неба на зоряному глобусі є зворотнім відображенням зоряної мапи у сферичній проекції (деякі історичні карти зоряного неба також мали зворотнє відображення, тобто були розгортками глобуса зоряного неба).
Глобус зоряного неба. Небесна сфера з сіткою екваторіальних координат, екліптикою і найяскравішими зірками, яка дозволяє розв’язувати завдання зі сферичної астрономії, пов’язані з добовим і річним рухами Землі.
Планетарій є спеціальною спорудою зі сферичнимкуполом або склепінням, на внутрішній стороні якого зображено небесну сферу — глядачі споглядають планетарій зсередини[16]. Зображення зоряного неба на куполі планетарію є дійсним.
У сучасних планетаріях використовуються спеціальні проектори та програмне забезпечення для проеціювання мапи зоряного неба на сферичний купол (екран) планетарію, які дозволяють відображати не лише статичну, а динамічну анімацію зміни положення космічних об'єктів на небесній сфері.
Віртуальний планетарій
Віртуальний планетарій — програмне забезпечення для комп'ютерів та мобільних пристроїв, створено для відображення мап та глобуса зоряного неба[17][18][19][20].
Сучасне програмне забезпечення (Stellarium, KStars, Cartes du Ciel, тощо) дозволяє відображати мапи зоряного неба близькі за деталізацією до фотографічних зоряних мап, з можливістю зміни положення огляду зоряного неба, часу (симуляція дозволяє відображати вигляд зоряного неба як в минулому, так і в майбутньому), а також з врахуванням різних оптичних ефектів атмосфери та оптичних приладів спостереження[21].
Для укладання докладних карт зоряного неба і підготовки до друку використовують спеціалізовані віртуальні планетарії, наприклад C2A (Computer Aided Astronomy[22]).
Федорович, Надія (2014). Українська народна астрономія. Українське небо. Студії над історією астрономії в Україні : збірник наукових праць. Львів: ІППММ. С.88—155.
↑Історія. ДНВП «Картографія». Спочатку було підготовлено політичний глобус діаметром 320 мм (1985), пізніше - фізичний та глобус зоряного неба діаметром 120 і 210 мм
↑Картографічна діяльність. ДНВП «Картографія». Глобус зоряного неба. Небесна сфера з сіткою екваторіальних координат, екліптикою і найяскравішими зірками, яка дозволяє розв’язувати завдання зі сферичної астрономії, пов’язані з добовим і річним рухами Землі.
↑Xplns introduction (english). www.astroarts.co.jp. Xplns reproduces real starry sky on your display of X Window System. It calculates the position of many celestial objects (stars, galaxies, nebulae, constellations, planets, comets, etc.) very accurately.
↑Blondel, Jerome. Coords Planetarium for Linux. SourceForge.net. coords is a planetarium program which shows a map of the night sky in real or accelerated time, at a given time and position on Earth.
↑Blondel, Jerome (16 лютого 2023). coords - Download & Review. Softpile(англ.). Процитовано 3 листопада 2024.
