Карпуша Павло Павлович
Карпуша Павло Павлович (нар. 6 листопада 1918 року — пом. 26 травня 1987 року) — доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри «Сільськогосподарські машини» (1954—1987 рр.) Мелітопольського інституту механізації сільського господарства. Заслужений працівник вищої школи УРСР (1973 р.). БіографіяНародився 6 листопада 1914 року у с. Піщане, Мелітополь, Таврійська губернія, Російська імперія. До Мелітопольського інституту інженерів-механіків сільського господарства ім. ОДПУ вступив у 1935 році, маючи досвід роботи на заводі. Вчився без відриву від виробництва. У 1940 році отримав диплом з відзнакою (спеціальність — інженер-механік сільського господарства). Після закінчення навчання рік працював інженером-механіком МТС (згодом головним інженером) у м. Ургут Самаркандської області Узбецької РСР. Учасник Другої світової війни. Закінчивши по прискореній програмі Бакинське училище зенітної артилерії, в грудні 1941 року П. П. Карпуша вже був на фронті — обороняв Москву. З 1941 по 1944 роки брав участь у бойових операціях на Західному, Калінінському та 3-му Білоруському фронтах. Перше поранення та контузію отримав, виконуючи роль корегувальника вогню. Пройшов бойовий шлях від начальника штабу дивізіону до командира цього підрозділу. Після демобілізації, у 1946 році, П. П. Карпуша був прийнятий на роботу в МІМСГ асистентом кафедри «Ремонт машин» та інструктором виробничого навчання студентів. У 1949 році вступив до аспірантури при Українському науково-дослідному інституті механізації сільського господарства (УНДІМЕСГ) у місті Київ. Працював там за сумісництвом молодшим науковим співробітником. У 1952 році закінчив аспірантуру і захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук на тему: «Дослідження якості роботи робочих елементів зернових сіялок та розробка основ для їх удосконалювання». По закінченні аспірантури був направлений на роботу в Якимівську науково-дослідну станцію на посаду заступника директора з наукової роботи. З 1953 року працював старшим викладачем, згодом — доцентом кафедри «Сільськогосподарські машини» МІМСГу. Протягом 33-х років (1954—1987 роки) був завідувачем цієї кафедри. У 1973 році П. П. Карпуша захистив докторську дисертацію на тему: «Механіко-технологічні основи процесу роботи живлючих та качано-відокремлюючих знарядь кукурудзозбиральних машин», а у 1974 році йому було надано вчене звання професора. Науково-дослідна діяльністьОсновними напрямками науково-дослідної діяльності кафедри «Сільськогосподарські машини» у ці роки були: - дослідження та удосконалення знарядь додаткового обробітку ґрунту; - дослідження робочого процесу і робочих органів посівних машин (зернових і кукурудзяних сівалок); - дослідження робочих органів кукурудзозбиральних машин; - дослідження живлючих органів зернозбиральних машин. З 1955 року кафедра брала участь в розробці та впровадженні у виробництво: - пристроїв для внесення мінеральних добрив до сівалок СКГК-6В та СКГН-6А; - сошників до сівалки СЗС-2,1; - культиватору КПЕ-3,8; - ротаційної борони БІГ-3; - живлючих та качано-відокремлюючих пристроїв до кукурудзозбиральних машин КСКУ-6, ККП-3 та пристосувань КМД-6, КММ-6 і ППК-4 до зернозбиральних комбайнів. Кафедра, яку очолював професор П. П. Карпуша, була однією з найкращих у Радянському Союзі за науковими досягненнями та матеріально-технічним оснащенням. Науково-дослідна робота студентів проводилася кафедрою в таких формах: участь студентів у наукових кружках, робота за госпдоговірною тематикою, робота в конструкторському бюро (СКБ), робота в науково-виробничому об'єднанні (СНВО). Нагороди та відзнакиЗа сумлінне ставлення до праці П. П. Карпуша отримав понад 50 заохочень, мав 18 бойових та трудових нагород, серед них:
Вибрані наукові праціАвтор близько 70 наукових праць, серед них:
Хронологічний період авторських публікацій з 1952 по 1989 роки включно охоплює бібліографічний покажчик.
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia