1865: поставлено першу оперету Міллекера, що мала доволі скромний успіх. Декілька наступних оперет також проходять непоміченими.
1871: великий успіх нової оперети Мілекера «Три пари туфель».
1869–1883: диригент у театрі Ан дер Він, Відень, епізодично в інших містах Австрії та Німеччини.
Коли його оперета «Студент-жебрак» заслужила тріумфальний успіх (1882), Міллекер залишив диригентську роботу і повністю присвятив себе опереті. Хоча повторити успіх «Жебрака студента» йому не вдалося, деякі наступні оперети користувалися великою популярністю.
Критики наголошували на винятковому мелодійному багатстві музики Міллекера. Поруч із Йоганном Штраусом і Зуппе він вважається класиком віденської оперети XIX століття.
Міллекер раптово помер у віці 57 років. Похований на Центральному цвинтарі Відня (група 32A № 35). Деякі дослідники називають день його смерті закінченням золотої ери оперети[8] . Міллекера зображено на австрійській поштовій марці 1949 р.
Список оперет
Оперета «Студент-жебрак» забезпечила фінансовий успіх Міллекера. Малюнок у віденському журналі «Кікерікі», 1882.
Мертвий гість (Der tote Gast, 1865)
Веселі в'язальниці (Die lustigen Binder, 1865)
Діана (Diana, 1867)
Острів жінок (Fraueninsel, 1868)
Три пари черевик (Drei Paar Schuhe, 1871)
Пригода у Відні (Abenteuer in Wien, 1873)
Зачарований замок (Das verwunschene Schloss 1878)
Графиня Дюбаррі (Grafin Dubarry, 1879); нова редакція ставилася в 1931 році під назвою «Дюбаррі» (Die Dubarry)
Апаюн, водяний (Apajune, der Wassermann, 1880)
Дівчина з Бельвіля (Die Jungfrau von Belleville, 1881)
Cornelius Preiß: Versuch einer Biographie Millöckers. In: Wochenschrift für Kunst und Musik. Band III.1904/05, Nummer 1–25. Holzwarth & Berger, Wien 1905.
Edmund Nick: Vom Wiener Walzer zur Wiener Operette. Sikorski-Verlag, Hamburg 1954.
Anton Bauer: Opern und Operetten in Wien. Böhlau, Wien 1955.
Fritz Racek: Das Tagebuch Carl Millöckers. Wiener Schriften Heft 30, Wien 1969, S. 137–236.
Alfred Willander: Musikgeschichte der Stadt Baden. 1. Auflage. Weilburg-Verlag, Baden 1980.
Norbert Rubey: Carl Millöcker und Baden. Beethovenhaus Baden, Ausstellung ’92. Kulturamt der Stadtgemeinde Baden, Baden 1992.
Viktor Wallner: Die „leichte“ Muse in Baden – Karl Millöcker, Carl Zeller, Karl Komzák. Neue Badener Blätter, Band 3,1. Gesellschaft der Freunde Badens und Städtische Sammlungen – Archiv, Rollettmuseum der Stadtgemeinde Baden, Baden 1992.
Alfred Willander: Baden bei Wien – Stadt der Musik. Kral, Berndorf 2007, ISBN 978-3-902447-23-4.
.jpg)
