Карл Вальрад цу Зальм-Горстмар

Карл Вальрад цу Зальм-Горстмар
нім. Karl Walrad Prinz zu Salm-Horstmar
Народився	8 січня 1901(1901-01-08)  Розендаль, Кесфельд, Мюнстер, Провінція Вестфалія, Прусське королівство, Німецька імперія
Помер	2 серпня 1991(1991-08-02) (90 років)  Дюссельдорф, Німеччина
Діяльність	політик, офіцер
Військове звання	Оберст
Партія	The Homeland
Батько	Отто II цу Зальм-Горстмар
Мати	Rosa Gräfin zu Solms-Baruth^d
Брати, сестри	Marie Luise Prinzessin zu Salm-Horstmar^d, Philipp Franz Friedrich Conrad Wilhelm Chlodwig^d і Friederike Juliane Prinzessin zu Salm-Horstmar^d
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «За Атлантичний вал» Нагрудний знак «За поранення» в чорному Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Відзнака для східних народів 1-го класу в сріблі з мечами Відзнака для східних народів 2-го класу в сріблі з мечами Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» Кубанський щит Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ
Герб

Карл Вальрад Еміх Герман Болько Фрідріх, принц цу Зальм-Горстмар, вільд- і райнграф (нім. Karl Walrad Emich Hermann Bolko Friedrich Prinz zu Salm-Horstmar, Wild- Und Rheingraf; 8 січня 1911, замок Фарлар, Розендаль — 2 серпня 1991, Дюссельдорф) — німецький офіцер, оберст вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

Представник давнього князівського роду, відомого з Х століття. Четвертий син князя Отто II цу Зальм-Горстмар (1867—1941), голови Вестфальського провінційного ландтагу, і Рози, уродженої графині цу Зольм-Барут (1884—1945).

1 жовтня 1936 року поступив на службу в 5-й кавалерійський полк «Генерал-фельдмаршал фон Маккензен». В 1939 році призначений командиром 4-го розвідувального ескадрону свого полку. Під час Другої світової війни призначений командиром 123-го розвідувального батальйону 123-ї піхотної дивізії, потім — 6-го терського козачого полку 1-ї козачої кавалерійської дивізії.

Після війни — член Національно-демократичної партії, з 1965 року — земельний голова НДП в Північному Рейні-Вестфалії.

Сім'я

У 1952 році одружився з Сусанною Янч, колишньою дружиною білефельдського промисловця Рудольфа Еткера, в якої вже були 4 дітей від першого шлюбу. 29 травня 1953 року в пари народилась дочка, принцеса Александра цу Зальм-Гостмар.

Нагороди

• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
• Медаль «За Атлантичний вал»
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках»
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Лицарський хрест Залізного хреста (19 лютого 1942) — як ротмістр і командир 123-го розвідувального батальйону 123-ї піхотної дивізії.
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Кубанський щит
• Відзнака для східних народів 2-го і 1-го класу в сріблі з мечами
• Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ (5 березня 1945) — як оберст і командир 6-го терського козачого полку 1-ї козачої кавалерійської дивізії.

Див. також

• Людвіг Фердинанд цу Зайн-Віттгенштайн-Берлебург — чоловік сестри.

Література

• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Scheibert, Horst. Die Träger der Ehrenblattspange des Heeres und der Waffen-SS/ Die Träger der Ehrentaffelspange der Kriegsmarine/ Die Inhaber des Ehrenpokals für Besondere Leistung im Lukftkrieg. Friedberg, Ger.: Podzun-Pallas Verlag, 1986, ISBN 3-7909-0283-7

Посилання

• Біографічні відомості.

Примітки