Карл-Едуард фон Наперський

|герб=

Карл-Едуард фон Наперський
Народився	21 травня 1793(1793-05-21)[1]  Рига, Росія
Помер	2 вересня 1864(1864-09-02)[1] (71 рік)  Рига, Росія
Підданство	Російська імперія
Діяльність	історик літератури, історик Східної Європи, богослов, письменник, педагог
Alma mater	Дерптський університет
Галузь	історія
Членство	Російська академії наук Курляндське товариство літератури і мистецтва Товариство історії і старожитностей Остзейських
У шлюбі з	Louise Napiersky^d
Діти	Jakob Gottlieb Leonhard Napiersky^d August Wilhelm von Napiersky^d

Ка́рл-Едуа́рд фон Напе́рський (нім. Karl Eduard von Napiersky; 21 травня 1793(17930521) — 2 вересня 1864) — російський історик, лютеранський пастор, спеціаліст з історії Лівонії. Засновник російського дворянського роду Наперських. Народився у Ризі, Росія. Випускник Дерптського університету (1810—1812). Працював пастором (1814—1829), директором училищ Ліфляндської губернії (1829—1849), цензором (1851). Віднайшов і опублікував багато архівних документів з історії Лівонії і Східної Європи. Член Курляндського товариства літератури і мистецтва (1823). Почесний доктор Кенігсберзького університету (1832). Член-кореспондент Російської академії наук (1843). Статський радник (1852). Голова Товариства історії і старожитностей Остзейських провінцій Росії (1854—1860). За заслуги на державній службі отримав російські дворянські права від царя Олександра II (1859). Батько історика Леонгарда Наперського й метеоролога Августа-Вільгельма Наперського. Головний редактор 5-томника «Monumenta Livoniae antiquae», упорядник збірки «Русько-лівонські акти». Співавтор 4-томного лівонського біографічного словника. Кавалер Ордену святого Станіслава 2-го класу (1857). Помер у Ризі.

Ім'я

• Ка́рл-Едуа́рд фон Напе́рський (нім. Karl Eduard von Napiersky) — німецьке ім'я після нобілітації.
• Ка́рл-Едуа́рд Напе́рський (нім. Karl Eduard Napiersky; стара ортографія: Carl Eduard Napiersky) — німецьке ім'я до 1859 року.
• Ка́рл-Едуа́рд Я́кович Напіє́рський (рос. Карл-Эдуард Яковлевич Напиерский) — у російських джерелах.
• Едуа́рд Я́кович Нап'є́рський (рос. Эдуард Яковлевич Напьерский) — у російських джерелах[2].

Біографія

Наперський народився 21 травня 1793 року в Ризі, Російська імперія, в родині дуболома Якова (Якоба) Наперського і Йоганни-Гелени Ельфельд.

У 1810—1812 роках вивчав теологію Дерптському університеті.

У 1814—1829 роках служив лютеранським пастором в Ной-Пебальге.

1823 року став членом Курляндського товариства літератури і мистецтва. Опублікував першу історичну розвідку про лівонських хроністів[3].

Вивчав історію самотужки. Віднайшов і опублікував багато архівних документів з історії Лівонії, Польщі, Литви і Росії. 16 грудня 1843 року став членом-кореспондентом Російської академії наук по відділу історичних наук і мовознавство (розряд історії і старожитностей російських).

1829 року переведений до Риги, де став директором училищ Ліфляндської губернії[4]. Займав цю посаду до 1849 року.

У Ризі Наперський зайнявся вивченням міських архівів[4], результатом чого стало видання в 1833—1835 роках 2-томного Індексу історико-дипломатичних документів Ліфляндії, Естляндії і Курляндії за 1198—1631 роки[5].

1851 року увійшов до Ризького цензурного комітету.

У 1854—1860 роках очолював Товариство історії і старожитностей Остзейських провінцій Росії.

31 липня 1859 року нобілітований наказом царя Олександра ІІ[2].

Помер 2 вересня 1864 року в Ризі.

Сім'я

• Батько: Яків Наперський (?—?)
• Матір: Йоганна-Гелена Ельфельд (?—?)
• Дружина: Луїза Гіргензон
• Діти:
  • Якоб-Готтліб-Леонгард (1819—1890), історик права[6].
  • Август-Вільгельм (1823—1885), метеоролог[6].

Праці

• Napiersky, K. Fortgesetzte Abhandlung von livländischen Geschichtschreibern. Mitau, 1823
• Allgemeines Schriftsteller- und Gelehrten-Lexikon der Provinzen Livland, Esthland und Kurland: in 4 Bd. Mitau, 1827—1832.
• Napiersky, K. Der Feldzug in den Niederlanden. Leipzig, 1830.
• Napiersky, K. Chronologischer Conspect der Lettischen Litteratur von 1587 bis 1830. Mitau, 1831.
• Napiersky, C. De diplomate, quo Albertus, episcopus Livoniae, declaratur princeps. Riga, 1832.
• Napiersky, C. Index corporis historico-diplomatici Livoniae, Esthoniae et Curoniae: in 2 T. Riga-Dorpat, 1833—1835.
  • Повна назва: Index corporis historico-diplomatici Livoniae, Esthoniae, Curoniae oder kurzer Auszug aus derjenigen Urkunden-Sammlung, welche für die Geschichte und das alte Staatsrecht, Liv-, Esth- und Kur-Land's mit Unterstützung Sr. Maj. des hochseligen Kaisers Alexanders I von Russland, und auf Verwilligung Sr. Maj. des Königs Fr. Wilh. III von Preussen, aus dem geheimen ehemaligen Deutsch-Ordens-Archive zu Königsberg von den Ritterschaften Liv-, Esth- und Kur-Lands zusammengebracht worden ist, und wie solche mit einigen Stücken aus inländischen Archiven vermehrt, bey Einer Edl. Ritterschaft des Herzogthums Livland aufbewahrt wird / auf Veranstaltung und Kosten der verbundenen Ritterschaften Liv-, Esth- und Kur-Lands herausgegeben (von Carl Eduard Napiersky). Riga u. Dorpat: in Commission Frantzen'schen Buchhandlung, 1833—1835.
  • 1833, Theil I. (документи 1198—1449 років)
  • 1835, Theil II. (документи 1450—1631 років)
• Monumenta Livoniae antiquae. Sammlung von Chroniken, Berichten, Urkunden und anderen schriftlichen Denkmalen und Aufsätzen, welche zur Erläuterung der Geschichte Liv-, Ehst- und Kurlands dienen: in 5 v. Riga-Dorpat-Leipzig, 1835 — 1847.
• Nachtrag. Monumentae Livoniae Antiquae. Riga-Leipzig, 1839.
• Napiersky, K. Beiträge zur Geschichte der Kirchen und Prediger in Livland. Riga-Mitau, 1843–1852
• * Napiersky, K. Livländische Kirchen- und Prediger-Matrikel. Riga, 1843.
• Napiersky, C. Animadversiones nonnullae ad Silvam documentorum. Scriptores Rerum livonicarum. 1848
• Napiersky, K. Lebensnachrichten von den livländischen Predigern, mit litterärischen Nachweisen. Mitau, 1850—1851.
  • Teil I: A–G, Mitau, 1850.
  • Teil II: G–P, Mitau, 1851.
• Livoniae commentarius, Gregorio XIII. P.M. ab Antonio Possevino, S.J., scriptus / ed. C. Napiersky. Riga, 1852. [1]
• Русско-ливонские акты, собранные К. Е. Напьерским = Russisch-Livlandische Urkunden, gesammelt von K. E. Napiersky. Санкт-Петербург, 1868.

Примітки

1. https://www.deutsche-biographie.de/sfz67915.html
2. Грамота о пожаловании Статскому советнику Эдуарду Яковлевичу Напьерскому дворянского достоинства с присвоением герба. Петергоф, 31 июля 1859 года.
3. Русско-ливонские акты, собранные К. Е. Напьерским = Russisch-Livlandische Urkunden, gesammelt von K. E. Napiersky. Санкт-Петербург, 1868. С. VI.
4. Русско-ливонские акты, собранные К. Е. Напьерским = Russisch-Livlandische Urkunden, gesammelt von K. E. Napiersky. Санкт-Петербург, 1868. С. VIII.
5. Napiersky, C. Index corporis historico-diplomatici Livoniae, Esthoniae et Curoniae: in 2 T. Riga-Dorpat, 1833—1835.
6. Napiersky, Jakob Gottlieb Leonhard v. (1819-1890) // Baltisches biografisches Lexikon digital.

Бібліографія

• Bohn, Т.. Napiersky, Karl Eduard. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1997, Band 18, S. 731 f. (Digitalisat).
• Böthführ, H.. Napiersky, Karl Eduard // Allgemeine Deutsche Biographie. Leipzig, 1886, Band 23, S. 250–253.
• Napiersky, Carl Eduard (v.) // Deutschbaltisches biographisches Lexikon 1710–1960. Köln-Wien, 1970, S. 540—541. [2]
• Герб Напьерских // Часть 10 Сборника дипломных гербов Российского Дворянства, невнесенных в Общий Гербовник, № 5. [3] [Архівовано 25 січня 2021 у Wayback Machine.]

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Карл-Едуард фон Наперський

• Napiersky, Carl Eduard (v.) (1793-1864) // Baltisches biografisches Lexikon digital.
• Напиерский Эдуард Яковлевич (Карл Эдуард) фон [Архівовано 16 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Российская академия наук.