Карачівка (зупинний пункт)

Карачівка зупинний пункт
Розташування
Розташування	смт Покотилівка, Харківський район, Харківська область
Координати	49°55′00″ пн. ш. 36°10′59″ сх. д.
Структура
Лінія(ї)	Харків — Мерефа
Платформ	2
Тип платформ	2 бічні високі
Історія
Відкрито	1969[1]
Електрифіковано	1957
Інша інформація
Власник	Південна залізниця
Оператор	Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ)	440088
Код Експрес-3	2205620
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Харків-Пасажирський	9 км
Мерефа	16 км
Мапа

Зовнішні зображення
Дерев'яний павільйон станції «Карачівка» — 1900-ті рр.
	Стара світлина зупинного пункту Карачівка

п о р Дільниця Харків — Мерефа

Легенда  Бєлгород  780,1 Харків-Пасажирський  ^+M вул. Полтавський Шлях вул. Велика Гончарівська 781,9 Новоселівка (парк «Н») трирівнева розв'язка  Харків-Левада   Шпаківка – Основа   Люботин  р. Уда вул. Кибальчича 785,7 Липовий Гай Харків Харківський район 788,9 Карачівка 790,0 Покотилівка М03 792,7 Науковий 794,7 Високий 796,1 Зелений Гай 797,6 Південний 798,9 Комарівка  Шпаківка  803,0 Артемівка р. Мерефа 804,9 Мерефа 807,4 Міст  Красноград – Зміїв   Лозова  розв'язку парк "Н" спрощено

Карачі́вка — зупинний пункт Південної залізниці на лінії Харків — Мерефа, розташований у смт Покотилівка Харківського району Харківської області. Створений у 1910 році. Належить до Харківської дирекції залізничних перевезень Південної залізниці.

Зупинний пункт знаходиться між зупинними пунктами Липовий Гай (3 км) та станцією Покотилівка (1 км). До станції Харків-Пасажирський — 9 км, до станції Мерефа — 16 км.[2][3]

Зупиняються лише потяги приміського сполучення у напрямку Харкова, Мерефи, Лозової, Змієва та Краснограда[4]

Історія

Зупинний пункт було створено у 1869 році під час будівництва Курсько-Харківсько-Азовської залізниці.

У 1957 році Карачівка була електрифікований постійним струмом під час електрифікації лінії Харків — Мерефа та розпочалось курсування приміських електропоїздів[5]

Нині зупинний пункт приписано до станції Покотилівка[6].

Станційні споруди

Зупинний пункт обладнано 2-ма високими платформами. Зупинний пункт має павільйон для пасажирів, квиткові каси.

Примітки

1. А.С. Архангельский, В.А. Архангельский. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Москва : Транспорт, 1981. — Т. 1. — С. 211. — 100 000 прим.(рос.)
2. Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
3. Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
4. Южная железная дорога. Расписание пригородных поездов по станции Карачевка. [Архівовано 5 лютого 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
5. История электрификации железных дорог СССР. 1956—1958 гг. Архів оригіналу за 18 липня 2012. Процитовано 5 лютого 2015. (рос.)
6. Южная железная дорога. Покотиловка. [Архівовано 4 лютого 2015 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

• Южная железная дорога. Расписание пригородных поездов по станции Карачевка. (рос.)
• Railwayz.info. Фотолинии. Южная жедезная дорога, линия Новоселовка — Мерефа, о.п. Карачевка. [Архівовано 5 лютого 2015 у Wayback Machine.] (рос.)

Джерела

• А.С. Архангельский, В.А. Архангельский. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Москва : Транспорт, 1981. — Т. 1. — С. 211. — 100 000 прим.(рос.)
• Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
• Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]